Не повернуся я. І ночі
погожі, теплі і спокійні,
світ колисатимуть, і місяць
світитиме на самотині.
І там не буде мого тіла,
і у відчинене вікно,
проникне прохолодний вітер,
про мою душу розпитати.
Не знаю, чи ще хтось чекає
дві мої сутності відсутні,
чи хтось про мене пам'ятає
посеред ніжності і сліз.
Ще будуть зорі і цвітіння
і завмирання і надії,
кохання буде на алеях
у затінку крислатих крон.
Звучатиме фортепіано
як зараз у спокої ночі,
та слухати ніхто не буде
задумливо в моїм вікні.
Juan Ramón Jiménez Yo no volveré. Y la noche
Yo no volveré. Y la noche
tibia, serena y callada,
dormirá el mundo, a los rayos
de su luna solitaria.
Mi cuerpo no estara allí,
y por la abierta ventana,
entrará una brisa fresca,
preguntando por mi alma.
No se si habrá quien me aguarde
de mi doble ausencia larga,
o quien bese mi recuerdo,
entre caricias y lágrimas.
Pero habrá estrellas y flores
y suspiros y esperanzas,
y amor en las avenidas,
a la sombra de las ramas.
Y sonará ese piano
como en esta noche plácida,
y no tendrá quien lo escuche,
pensativo, en mi ventana.
Сподобалось! Дякую! 
