"El País de la Eterna Primavera"
Закинь монетку у телепорт
і загадай "The Gardens of Yin"
Як.. Як полюбити смерть?
Життям править смерть
Виховання - це якась поезія
Навалиться на самовихованого
однією смертю і світлом без
автораритету, ні, просто
самотнім світлом, розжуй
Нагодуй, не від Тебе моє тіло
На що лиш люди не здатні
Так - продати свою душу
за млинці, поважай тих,
що їх тобі довго смажать
на маленькій пательні
Руками її нагріваючи знизу
Розжився з діаметром в пів метра
Для неї потрібне не багаття
а вуглики, перший - знеформлений
А їхнього жару лиш на три
заливки, перевертати
широкою лопаткою з ознаками
золотистості, це не "сковорідка"
Просто сталевий лист з ручкою
Змащений кісточкою, маслом
Жодний не ідеальної форми
Ніщо не стримує розтікання
Думки у розчепленні - такі
яскраві, мить - ціла історія
Ніби в одне рило випила
Мала духовного відвару на ціле плем'я
Стикаючи горнятком жаб'ячу ікру, слизьку
Так вони плодяться, це просто Мерзко
Тебе забирає, глючить, не розвивай
думки, досвід, щастя за успіхом,
що правильна оцінка можливостей
Мої нутрощі оживають, самі-по-собі
Відлинула кров до серця, що за страх
в передчутті дотику, що ж це за наркотик
Ласки, хапки, не під Сонцем, але в кураж
Відчуваю себе лайном, а опісля - богинею
Що по той бік? Не потойбіччя
На луках за річкою з'явилися стоги,
і скільки вони мені кажуть!
Як закликають до себе, насмикати сіна
Покласти його в тіньочку цього ідола
Сісти на нього, спиною притулитися до стогу
і думати, думати про те, що проходило без слів. "Тепер життя моє проходитиме в словах, і я хочу, щоб слова мої тепер були правдою." -
Михайло Пришвін
Думки під час телепортування
Що буває коли фольклор і
математика поєднуються?
Багатогранники з Бульбашками
Чому так Довго? Розщеплена
Як полюбити смерть? Імперія
Що за швидкий старт тубільцям
Безкультурним, без стилю об'єднання
Цим довгим і тривалим очікуванням
коли мчиш за мрією, стримування
Виживання другорядне, ярі, замолоді
Паралелі сходяться на волі, посмій
комусь зашкодити, за невинність вбивають
Запитайте у своєї культури, звідки у Імперії
на Вас взялися ресурси
"Все ще тремтить моя голова
через ту дивну ситуйовину..
Коли я вперше чую гул.."
Кілець, що на мене опускаються, не люблю теле..
Хочу плакати, можна з тобою на вулиці поспати?
Прокинусь, піду, і продовжу міняти людям колеса
Зроби так, щоб я втомилася менше, перша
прокинулася, я звільню тебе від незручності
прощатися, яке йшло, такого й знайшло
Не люблю село, все як на долоні, чужі долі
Рідко коли чотири вулиці перетинаються
Гармонія? Грають гормони, я все ще гонорова
Наче моє волосся розпущене, просто в косі
Люблю Твій Бар на Куті, особливо, широку стійку
Гранітну, десь в ній, щось розпадається, п'яна
Не настільки, куди йому до вапняку, знаєш, ці
Маленькі створіння що хапають щось важезне
Але ж стороннім людям втямки, безпристрасним
і мудрим, що ти насправді коїш, не та культура..
Невдоволенні, без спокійного мислення
Вирви мене з корінням, кинь на купку, до решти
Бур'яни, ми тут, щоб вибирати, прибий мене
лопатою, Я не снідаю, повернуся вечері
Так важливо пам'ятати про невинність
Куди яскравіше, аніж про смерть
Люблю Твій Бар, стійку постійно
Холодну, і Цю Матрону що б'є посіпак
Як кошаків - віником, для усіх Чуйних
грає Meshúggah, "- Of all the wounds I expected
Heartbreak, bereavement and despair
I never saw these coming
The gashes of your betrayal"
Так приємно, коли за тебе вибирають
І тобі це ще й подобається, знайди
лиш правильне місце, мої спіралі
Вібрують, Голова - гола ерогенна
зона, дурна, але всі задоволенні
Ти відшліфував її руками, оближу
Не настільки п'яна, моторошний
вибір, свідомо? Не чую як хтось
знайомиться, просто "чуйний"
Пересвідчився що звук на мене
зі стелі не націлений, він наче помолився
Тобі, Ніхто не знає Хто Я Тобі, Чорному
Без жодної ознаки негроїдної
раси, Твої риси тонкі, і несмішливі
Ти не Древній Бог, просто Багато
Років самотності, Вічна втома
Чому Тут досі вживу не начитують
Аудіокниги? Не можеш піти проти
закону, бо далі - спектаклі, Я знаю
Проект, це лише Вітальня, землі
Усім - зась, однаково, місто розквітло
Поки Ти грався у винищення пацюків
Завилися у лавових трубках, у відходах
Заплуженого у надрах бога, можливо
Це Сам Час, можете персоніфікувати
Матрона показала Йому жестами
Глухо-німа, людина помирає з вірою
у безсмертя, Мені пора додому..
На прощання? Вляглася щокою
Невже в Мене під ніжками Твої мощі?
ID:
954517
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.07.2022 00:37:04
© дата внесення змiн: 27.07.2022 00:59:53
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
