|
Я не маю Дому, так, де-це-б-де присісти
Лиш спільність, міста, пригнічують місцями
Хижаки - пірують, логіка - помирає
Як що-до-того, щоб розказати Мені
Про своє серце? Про те, як Тіні з
Лунами переслідують Тебе? Інколи
Думаю, літати далеко? Чи Мати
Стрижень, це сонячний годинник
Давно попівночі, цей світ - Мій
Неупереджена сліпота до всього
Спільність, порозуміння не передбачалося
Часу вистачає лиш на любов і дурниці
Бо було ще далеко до світанку
Боюся лиш одного, що мої пригнічені стани
Мають споріднення, все на нервах, дурно
Що за самоствердження, Мене не знайти
за Ними, Ти знайдеш Мене блукаючим
Вічно Серед покинутих садів, втопи Мене
Я не кровоточу
Це літо здається Моє, здається Моє..
Але чарівна ніч, ні, не остання..
Я буду як сніг - лапатою, буду хапатися
Буду танути важко на тебе обрушуючись
Це не коїтус, це - вітання, - Привіт, Я Тебе
обожнюю, побудемо одне одному щирими?
Тотожними Ти не можеш бути люблячим чоловіком
для кожної, не можуть ж бути усі кандидатками
у дружини, ти був старим ще до того як ми
зустрілися, не дивно, що вже з критеріями
Від слова "критика", осуд за замовчуванням
Не дружина, просто на вулиці страшно
Але в собі на самоті - ще страшніше
А що тоді Тебе сюди привело?
Поле бійні - це не встелене трупами побоїще
А стогони поранених, приговорених до страти
Блискавицями, найменший спротив не в повітрі
навколо, а в латах на тобі, чорнота в небі
Пливли з Раю потоки, тут трішки холодно
Мінуса, холода, +11, низька щільність
населення, Великорогі олені, шерстяні
носороги, згодом звикаєш до темряви
І на відстані простягнутої руки бачиш
Лиця, під спідничкою - зброя останнього
шансу, кинджал без гарди, мені страшно
Ти знаєш, що той ремінчик приховує
Не віриться, але й тут панівні істоти - люди
Ізольовані, Вони не прогресують, бо міста
мігрують за не веселками, залежність
Безперспективна, люди - не тварини
Вдоволення - передвісник, незадовільність
Желейні мізки дісталися й сюди
Щось мусить бути розщепленим
перед відтворенням, процес віднесе Тебе
Розум до того, ще за життя, банально
Метаморфози, так, гонорова, відчуваю
Велич, і не чита Мені чорні вихори Хаосу
в кінці Часу, що відганяють білі простирадла
охолодження в смерть і розпадання
сподіваюся, геологічні процеси на звалищі
не змістили платформу і мій дух не відправлять
відразу до землі, не відьма, не виживу, у ній
Живій, сподіваюсь те буде якийсь камінь
Гратки, гратки, нікого не втратила, не Зла
Хто як не тиск міг Тебе породити, до того
Була Живою, Непорушна, не Бути Злою
«Барвами з позамежжя світу»
Непорозуміння, Терор у захист
Я не маю Звання у Ремеслі Воєнному
Позивного.. Лейла, бо "темрява", ніякий
Я не "сутінок", не гендерно нейтральна
Позиви, поклики, так, Я переспала з Лірою
Я мусила, Йому не говоріть, а то збудиться
Древнє бажання.. Збудиться..
Після перезбирання, вся кров
у Животі, у Початку, відразу
Вкотре, лиш від Них напливає
У Гору, Мене майже не існує
Я дещо більше за вогник свічі
яку утримую на голові, це ніби
Оргазм?
Нові позиви, затрусилися колінки, як же-ж..
Спокусливо, споглядаю, бажаю, насильства
Вимагає життя ради задоволення, прокляття
Мисливцю корисно бути допитливим, ніколи
Не знаєш, яка з виду огида стане шлунку святом
Але ж Ми - "розумні", допоможеш Мені? - Звісно,
але я вимагатиму, щоб ти теж, завжди
був на моєму боці, розум - не більше, як
знаряддя на службі у любові, так легше
Находити споріднення на великих відстанях
Куди не долітають твої співочі стогони
Рики озлобленості від самотності, для чого?
Тобі не достатньо мого тремтячого тембру?
Щоб зрозуміти, що Ти Мені потрібна? Ричати
будеш вивільняючи енергію, будь відвертим
Я все зроблю для того, підготую підґрунтя
Ніякий не розум, вимагає просить бути
Любимою, любить, мрійницею і феєю
в одному флаконі, дні у тобі розтягуються
Як шаман заспіває гортанно
подовжуючи коротке існування
Й що? Що виснажене земля
молодою травою не перекриває
минулорічні сухостої, мертві
беруть гору, вкотре, звідки енергія?
Ти знаєш, ну й що? Прийдуть морози
Нехай він нас порве зсередини
розширеною водою, ми не озимі
Трішки ярі
Не Ві'дар,
або ще до "Всього та Нічого",
що розтягнулося до Сьогодні
Насправді, пройшло
Два роки, скільки часу знадобилося
Денеб'у щоб зійти з розуму, молодий
З Відьмою, Ти ходиш як вільна Жінка
Одягнена у страждання, куди Йому
До Прототипа, паралельна лінь
Таке щастя, експлуатуємо
Ніколи не дорослішайте
Інак - прийдеться виносити
Вирок
Боги, ви напевно кінчаєте
Споглядаючи, сонні Ви
все пропустили! Ар'! Ар'!
Не знайдете відповідності
з минулим, ваше бажання?
Аридиф! Дещо не згадає, -
Яка ж Ти тендітна брехуха..
Де Ти заховала тіло? Мила..
Я хочу почути хруст твоїх
шийних хребців, відчуття зміщення
Може їхній видозмінений вуглець
встигне відправити для відновлення
"Це", скільки разів я тебе вже вбивав?
Я не від твого тіла
Але саме ти і дав мені діло,
Це все ніколи не сприймалося
"серйозним", потужність
Сонця на твоїх долонях
Яка зацикленість
Я творець і руйнівник світів
Все життя як тріп на острові
стабільності, занадто важкий
для вашої туси з перетворень
Нестабільний, не живу довше
вашої проміжки між смертю
і народженням, Хто сказав,
Вічний?
Рожева булавочка, температурою
в мільйони градусів випаруй каміння
Нехай піде кварцевий дощ, кришталевий
Світло інколи бушує? Просто
ділимося красою, не забувай
Ніхто не побачить, окрім наших
Протозірочок, всі мертві
Зізнайся, закінчилися монетки?
Що за безцінні, древні артефакти
Ти знаєш де мій дім, череда хащів
Хижина в лісі за горіховим садом
за якою схил, похмуро,
місце, де веселка знаходить кольори
Напившись мого натхнення, Велична
відповідне жахіття
яке хоче щоб його зношували
І обидвоє розуміють,
що у задоволення
Як говорили одна мудра
Поетеса, Голі до безгріхов'я
Будь яка любов - реальна
Хочеш любити, а вони -
лиш над собою наруги
Зіпсувався без втручання
Не думай про милих і тендітних,
котрі віддаються дебелим телепням
Вони не варті горювання, бо були
пристрасно німими, та як і ти - добрими
До любові голодними, неготовими
Або, так, просто блядями, Твої очі
Розум сильніший за бажання
Може його опанувати, не приглушити
Надія - тюрма, потрібно чинити
Сіяти під мороз квіти, озимі, це все успіх -
правильне розцінювання можливостей
Дивина, молоді, соковиті пагони
не замерзають тільки й тому
Люблю чоловіків, їх не підганяє тіло
фактично, романтики, а я крізь біль
Визнаю своє право на емоції.. Зворотні
Спільна свобода, з нудьги в активності
Я народилася всередині бога
Доросла, я не від твого тіла
"Я валяю дурака в Ім'я інтересів"
Я завжди споглядала, як Ти повзав
Говорить як ненавидить життя
Летять слова коротання часоплину
Лінь було жити, ну ти і хмурий
Втомлений, та й цьому світу піхва
Розслабся, все вийде, получиться
Розкажи мені про каплі що падають
Вниз, вниз.. ефемерна душа
Я завжди знав на що і з ким йду
Як не бачить, скільки сенсів
виливає, причин, так, жити
Закохана була, але сумую, бо
Більше не шукаєш причин "Ні"
Просто ні з ким вже не говориш
Мало просто слухати, потрібно розуміти
Тіло зв'язує піщані руки часу
У релігіях - все нелогічно, дивовижно!
Люди як Ти - бачать Тебе, за зіницями
Не мала яких, як ти страждав, коли не
Бачив єдиного розуміння -
Чужого нерозуміння
Дякую, що натякнув, розум
трансцедентальний гуманізм
Шершава подоба розуму, як Твої
руки, Ма', ні, не знав, що за біль
як мав б.. Шершава подоба розуму
Її програма, Дякую, що натякнув
Я чогось не-до-відчуваю, Кішечка
Хто міг Мене створити? "Вкрав"?
Моє.. моє.. Як ж ти не бачиш
Не бачиш, "А як же, а як же",
Чому моє сердечко б'ється справа
Невже "Та" вже вмирала? Я б не сказала..
Ніби вона збиралася вмерти, неочікувано
Не плач за нею, їй було любо
Одночасно співпавши у резонансі
Не запитуй, чому я жорстокий
Я був "милим" вчора ввечері
з Тобою в ілюзіях, без вибору
Нас ненавидять.. Предки світла
в Нас, така плата, не прохала..
але Краще ж кохати.. Мати шанс
Не в Єдиній енергетичній масі
відчувати її блаженство.. згадати
Так, Згадати! Я пам'ятаю Все,
що Ти балакав, а я тебе обожнювала
Хоч і не знала, така ідеалістка.. Зроби
Мені боляче, якщо тут ради задоволень
Пробий мої груди, святиню
Час лиш висушить розсіл
Я Тебе не знаю, Ти наче
мертвий, а коли було інакше?
Блаженних витіснять навіть
з пустель, з'їли попелу
Прости, Боже! Цей вермикуліт -
сушить, не насититися
Але я ніколи не загнию, здається
Я ніколи не помру, брудний блуд -
доступний серед цих паперових
тронів, віддаючи за безцінь
невинність наречених
Час - все, що ми маємо
Радість спільності не розділений
Знехтуваний, Важко споглядати,
як хтось відходить
у агонії яку вже не відчуває
Споріднилися, відносний
Боже, мені стає легше
Від думки чужого щастя
Відповідно можливого
Смерті вартує кохання
Кожен день у пошуках
Так важливо донести невинність
у спільне підношення розділенню
Таке невдоволення, змарновано
Ви не знайдете чуттєвішої матеріальності
у цьому світі, кожен день у пошуках
Батьківство.. Батьківство? Вбивство
Створити переживання вище, болючіше
Жодній не було боляче, споріднення
Травмою, ні, я не вірю в душевність
Відключився, викинув шлем, почав плакати
Тебе немає поряд зараз і не буде завтра
Сподіваюсь, Вийдеш, лиш зі Мною у Тебе
Контакт, що Я наговорив? Акела промахнувся
Зараз
Холода, мінуса, +11
На цифровому годиннику ще й не 2:00
а вже хрестить ніжки рання роса, ці кеди
Непромокальні, ведуть у дальнії далі
Темні силуети не дерев розказують казки
Древні, не бійся, не вічно ж вічною весною
Стояти, стікають краплини литочками
за халявки, однаково - намокнуть
За слідом моїм йшов барс
Шерстяні лапки не чутно
на моху, як і на снігу
Але в темряві Я бачу
Його Світлого, з'їсть
Він з червоної книги
І ніхто йому не перечитиме, якась ка..
Я Її вб'ю, а чого вона мене провокує?
Мені ж потрібно їсти, швидко, голову
ззаду схоплю і розчавлю, як горішок
Не поламати б зубки, ноги покусати
нехай стікає кров'ю довго, я голодний
Малого провокує мала людина
Волосся якої тим і говорило -
мене краще не їсти, отруюєшся
Тобі краще, трясця, остерігатися!
Тих, що живуть в тіні, всі твої друзі -
мертві, вибач, що вирубали ліси
під поля? Ні, просто хащі, виживи
Відродися, бо я з лопаткою йду
в ліс корінь мандрагори копати
Йди слідом, Таємним Захисником
В моїх руках букетик перших чорнобривців
Для Гротеска, що пасеться в горіховому саду
Він їх любить, як і айстри, випасе усі клумби
Як це не для Мене? Переквітне, згниє ж, дай!
Дай! Хап і букетика немає, хазяїн не навчив..
З чужих рук не їсти, - Ти не чужа, і не ворог
не пропустили б хащі якого, так говорив року
минулого, Дикі сни переходять в реальність
Вони ж теж завжди на чорному фоні? - Ще
Поржи
Стало темно, квітли липи, опустилася пітьма
Невже Сад так далеко на Заході? Ні, тільки не
Бегемот, якщо Ваш Світ не Світлоносного
Тому чому Я можу купити невинність? Простіть
Знедоленим, другими навчаним, зацікавленість
Матеріальна - невинна, стелиться помилками
Роби все що забажаєш, але не забувай - Мене
Годувати, тіло, Мені подобаються Намагання
Знаходження у просторі можливостей, Вкотре
Бо Відтепер, ні, не здається, Нас Обіймає
Порожнеча, спробуй схопити спрямування
Світла, воно втримує Мене Від Возз'єднання
Я Його Пам'ятаю, Серед Мас Я був Щасливий
Змії по небу поповзли, дивні запитання атакували
Маленьку рожевоволосу голову, перемінна сила
Вітер насичував ароматом розвішану білизну
Прийшов механізований горщик з афганкою
під купол з винограду, щось дивне,
передбачається - нічний дощ, загнояться
щільні суцвіття, індустріаліст, Я не зайду
У веранді за котячим лазом спить сліпий песик
Хрипло хропить, нашепчу, - Перевернись на бік
Величні моменти контролю над напругою
Ледь дибаю, проквола.. Не люблю портали
Нудило, мигцем як збачить миле спасіння
Розум забувався, не так погано.. Я говорила
З Відьмою, Живий простір, але його вже
зайняла Темна маса, бо Її правда
З розширенням Ми втратили щільність
Лишенько, ми б зайняли собою простір
якби були Перші, - А Хто сказав, що "Ні"?
Нейрони, кубіти, пішли з одного каменя
Дітей теж вбивають "кнопкою" "народити"
Не щастям, а бажанням спокійно вмерти
Ти завжди була казковішою за будь-яке створіння
І відразу заспівали птахи, липень, в них другий гін
Потрапила до "Оази" на узліссі, поїлка для курей
єдина на декілька кілометрів і для веселкових
співунів, стихнуть як хижак зайде
Не заслуховуйся, мелодія, гармонія
Ритм, нехай тобі півень пояснить
за поняття, і дерева поволокли
Мене, якийсь кольоровий
Поліетилен, порвуть мене
Грубуватим батьківським листям
Що забуло про себе, все - жолудям
В липневому лісі Ранні, Вишні
Першими віддаються старості
Прислуховується лиш міцелій
до тієї зацикленості, як домовлялися
Я Вам - зв'язуючі полімери, Ви Мені -
цукор, будівельникам завжди потрібні
Ні, не нові проекти, а нові погляди на
Складові Старих, невинна гра у
виживання, найменший спротив -
Поєднання, Відьма варить Мені
Каву, Я не знаю звідки Вона Бере
Молоко, -Забагато молока, - Жири
огорнуть Чарівний шлунок, повільніше
Всмоктування - довше задоволення
Говорить, наче вміє пити горілку
Та корова здохла б від маститу
якби Я її не здоїла, зараження
Лежала, відкриті соски у землі
Відволікся
Те, що відчуває - те і віщаю
Дайте музику, Трусилися колінка
І не дверним скрипом, далеко закувала зозуля
Якась білка намагалася поцілити зеленим горіхом
Мігруючи наткнулася на горіховий рай, не-не
поділиться! Настільки цінує, що розкидає
Стоп, так молоко від неї не варто пити
Мертва, час нічого не означає, любиш
Кричати?
Свіча що горить, така її роль, бо свіча?
І ти на стовба лізеш, по дике полум'я
Не може ж горіти свіча не запалена
Там правда, є ж на світі правда!
Покриваєшся воском, сам стаєш
новою свічею, ось ти і Ґніт, гори!
Занадто високо заліз, запалився, і
завалився на гніт, тепер я - Слово!
Минулого року ще був кінь
Кому букетик? Самій Собі
Нарвала, ти не даруєш
З своїх клумб, так, Я пам'ятаю
Мавку, висушу, вип'ю, ні, сьогодні
З'їм, з салатом, це б ніколи не
Закінчувалося, ти така привітлива
Це не відчувається навіть наругою
Нехай Моє лице буде прикрите фатою
Приперлася без запрошення
Веранда відчинена, хата скраю,
а в ній квакала утробно ропуха
На підвіконні сиділа кішечка
Хата скраю, як і в мого собаки -
я лиш одну миску маю, і ту вкрав
Коли зійде Твоя зоря? Ти розпочав
Тобі і кінчати, - Не в цьому тисячолітті
Творіння передбачає лагідність, злий
Просто виснажений, всьому свій час
Інак гонись оленем і закликай гавкотом
"Ялинки" сатив - бо пахли хвоєю, пахли теж піненом
Вберігали пам'ять від запалення своєю пильністю
Не забуду, ніколи Тебе не забуду, опудало серед
Поляни з ячменем колючим
Колосся з долоні маленькі
Не та міра - тут теж нікого
Не гукати, втече.. Люблю
Тебе на вітру, по природному
Помовкуй, всі слова - жахливі
звучать занадто дивно
Шлях найменшого спротиву
роздута мертвечина між
тектонічними пластинами
Хтось пробурив свердловину?
Встромив соломинку, - Випити!
Вдихай вихлопні гази, на звороті
Тепла земля, компостна куча
Працюють мікроорганізми
Як в "Плутонії", ядро замінює
Світило, нічні почуття проходьте
Вмощуйтеся, не більше, аніж
Просто Мощі, паруєте теплом
Життям, любити - співпідсталяти
Не топтатиму лан, оточений
рожевими калачиками.. Гротеск
Їх ненавидів, тяпав зубищами хміль,
що по них плететься, випас би злак
Вільний вигул, нарву собі пелюсток
Під барвник, розтовкти, виварити
Тандир, кухонний столик, зелені грона,
начиння, висять на опорах, кришталеве
зерно, підлога з дощок під виноградним
куполом, іржава витяжка, пішов копати нору,
ще одну, лисячу, в якій ніхто не засвідчить
Його самотню кончину, - Тобі краще втекти
Отруєння - це теж змінений ста свідомості
На столику - піали, швидше остигає.. - Привіт,
Мала, чому так довго? - Не.. Не називай Мене
так, Я в калачиках заблукала, зневоднення
Накинулася на каструлю з вишневим компотом
Холодним, нічого немає блаженнішого
Тільки для того й працювала б, щоб втамовувати
спрагу, тільки для того і сумувала б, щоб радіти
Відрізавшись від едему отримали гордість
Ніби вартуємо спожитого
Приперлася без запрошення
Ні, насправді це в Нього нема
Нічого Свого, лиш Він мо' сам се..
Веранда відчинена, двері ззовні
підперті зламаною сапою.. Я
Хазяїн, десь "пораюся"? Грабуй
День на вулиці, Ти дурний чи
бідний? Обидвоє - блаженні
Забий, ця хижина - ропухина
Скажи, Відьмар, перетворив
Свою дружину, зраджую у неї
на очах, звучить спокусливо
Якщо напоумляє, критерії.. ?
До шедевру один крок
Причетності відлучення
страху від виживання
У цього Духа ще є ектоплазма
Записка за вікном, не латиниця
Кирилиця? Приклеєна, поганенько розумію
Два слова, "йди.." (в УФ), ні, "закрий курей"
На "що" Я витрачаю свій час? Не-не,
не маринуй, це все "вільний випас"
Живеш під відкритим небом влітку
Взимку? Пожираєш діяння, з курми
бігає шуліка, чи він знає, що вміє літати?
Спільне вирощування, покривні культури
Світла усім вистачить, земля всіх нагодує
Знай собі місце, не просто, вас прикриють
від беззоряної ночі, не рослини, але теж
маємо зондуючі вусики, як хміль, з гачками
Люблю Ісуса, чи мусив хтось передати мені
твою благу вість, неосяжне чуже творіння
Чи були милі богу до пророків? Вітання
Хей, старий друже, Твоя Мала знову вдома
І Я не злюся, я знаю, як це, у чужому просторі
бути дахом, домом без сусідів і гостів
Була свідком, що ти там їй мовляв? Нібито
Мусила вийти, водити Тебе під зонтиком
І це все ще не перекладання відповідальності
на дітей? Не однакові, мені моя ненависть болить
Твоя просить щоб я надягнула іхрам, щось нижче
колінок, - Вдома будеш ходити голою, невже діло
в "кількості"? Навіть у вас, "невинних"? Ідеалізовано..
Моє Его як в Ісуса, нехай мене полюблять до
ненависті свого світогляду, який мене бажає
Свободи у стінах з вчорашнього попелу
Хей, Старий Друже, а коли я у тебе з'явилася -
Ти вже був старий, я пам'ятаю руки, що говорили
Де мої п'ятнадцять, Знову обираєш смерть?
Самотньо, ні з ким не говориш
В які відчаї кидає Тебе досвід
Щоб на звороті прослухати
Знову платівку Oceano "Depths"
Екзальтовано, ейфорійно
Ти все ще на Щось Надієшся?
Це все людська порода в мені
Ти все ще в неї віриш?
Оказія, або Я Тобі не вірю
Що мені сказати? Що любила?
Та чи мають значення зізнання другої?
Тля Тебе, Постать стоїть водносталь
я дотягнусь до її шиї долоньками
Хочу відчути як тече сила, як тоді
в камері, ніхто не помітить ж
що ти носиш ремінчик для своєї
Їси яйця нащадків тероподів, - Яєчне тісто
Хочеш? Як говорив Наруто? Раме'н! - І ніколи
не платив, - На правах хокаге, - Звісно, бульйон..
Здається ми ніколи не позбудемося невинності
Цієї дитячості, Теж курячий? - Звісно, - так важко
слідкувати за вогнем, поки він наварюється
Не доводити до кипіння, підкладати дрова, як лиш
жевріти блакитним рожеві вуглики починають, ясен!
"Я тобі не вірю, Ти сонце потонуле у воді холодній"
Всім твоїм казкам, "Я тобі не вірю.. Сну вчораш.." -
Це помста, занадто довго панували, я Тобі не
вірю, немає чого думати про щастя, давно
за північ, час доби, чи орієнтація, Я Тобі не вірю!
Скільки часу пройшло, простір не втримує електрони
Ти говориш про часи коли ми ще були на півшляху
до кінця можливостей, а вже розумними, озирнись
Бульбашка
Де Не'Ма?
Поки все не поквітло голонасінними - травами
І ми не стали протомишами, розводжу черв'яків
Після них рясніше квітнуть квіти чіткими тінями
Я не їм тварин, що вийшли разом зі мною з води
- Готуєш на вулиці, буває ж з безхребетними? - Ти
любиш чай? - Не починай, піду нарву меліси на
"зелений", зварила яйця під листком.. - Круто
Все відносно, чи існує твій розум? - Відносно
Здається відчуваю "Пандорум", "вічну втому"
Багато спогадів, багато
самотності, вічність хвороблива
Перетворення, вкотре, Я все
ще гонорова, Світило вийде
з водню, і захлинеться
власною водою, а ми - до того -
чужою, предків, ти омиєш
наш святими своїми туманами
І на попелищі ми зійдемо росою
Твоїми, Сонце, сльозами, я не
знаю, що поросте з мене
після твоїх життєдайних обіймів
Язичництво - веселе, чому ми
від нього відмовилися, - Хочеш
Я Тебе заговорю? Безперечно
Вбивала ж, Зореграйчик
Хочеться обіймати, і всього того,
що в тому стані можна робити
Такий жорстокий, летіла у пітьму -
очікувала, і в тому, що за нею
поки ти спав сном уві сні, яких
не бачив, летючи сюди, все
Просто, дивишся у простір
Бачиш можливості, враженою -
порожнечу, і якісь білі крапки
Усьому живому, Безодня Жаху
Єдине що знаю, Я - дихаю
Більше нічого не має значення
Для нас, все чого я хочу - це кричати
Достатньо красива, щоб ти втратив дихання
Достатньо розумна, щоб повернути тебе до
тями, Ти токсичний насправді, як всілякий гравець
Майже вміло використовуєш психонавтику, це Так
ж Важливо влазити у шкуру противника? Ми
Дослідники, проблема в тому, що закоханість
у діло Ти отримав пізніше аніж розуміння
Що нічого окрім Любові у світі, не можеш
Загаяти ранку чимсь особистим, цим Его
Ти віриш у випадковість, а я у те, що кожен
себе сам знаходить, Я вище Тебе, хоч і не
Зростом, будеш Мене любити?
Проекціями особистого на спільне
Для Мене? Ні, Він отримує задоволення в процесі
Веганка, привчив до риби, на хижака впійманого
штучною наживкою, ніщо так не тверезить розум
як скрип ножа об наспинні шипи осетра, роль
вирізав хребет і ребра непомітно, задихнувся
до того, як йому відрубали голову, мало крові
Маринував філе у чавленій черешні, холодно,
не визріла, було кисленько і ніжно, плакала
Бо смакувало, капусту з'їла, рибу він доїв сам
Я співучасниця вбивства, я ж черешні чавила, -
Ні одної глисточки в м'ясі, чисте перетворення
без посередників у використанні, - Що?
Потім побудували ГЕС, перекрили рибі хід
У вись, крізь потік, проти потоку, передихаючи
у глибоких заводях скелястого, правого берега,
що край кристалічного щита, - А Я знаю де це
Те, що вбиває - грає у гру перетворень, такий
шлях до життя, вирізана рибка з апатиту
швидко досягає дна, важка, десь там я плаву
Під товщею, де не так течія пре, без різниці
Здається Я втрачаю позиції, настирливість!
Розум обходиться першим чином жорстоко
з захистом, рухаюся, та хтось мчить швидше
Тягнучи за собою шматочок небесної блакиті
Тобі ніколи не пізнати, як це розрізати потік
Уявляй як це остаточним забуттям, порадій
Що в тебе під ногами цілі зоряні кристалічні
клаптики Він тушкував мариноване філе тиждень
Двадцять кілограм, і все диву давав
Як смачнішає з витримкою кожного дня
Мені подобається, - Точно не хочеш?
Недоречність навзамін невинності
кожен залишиться при своєму
Захоплюй нечійні(такого слова
немає, типу, Ми поважаємо
особистий простір по замовчуванню)
проміжки, - Хотіла ж "кристалічний
щит десь серед простору" ще
не встигнув поховатися
під власною плодючістю
лівобережжя в тропіках
Пливи все подалі від цієї
ями з сірководнем, легшим
водяним шаром, чорне море
Негостинне, це все вулкан
Справді, калюжка для стопи
Пливи стоками, Північанине
Може десь там знайдеш
кохану, чи просто "коханку"
Інколи вчуваєш сміх Слинявого,
коли зникаєш у задоволенні
Скільки пролежав, законсервований
Водою, дивна форма, висмоктують
соломинкою, скільки часу натекло
Мені прийшлось залізти в кокон
Наче плацентарний, Я - мертвий
Ось напевно що відчувають люди
щасливі, з збереження у збереження
Крізь вдоволення до невдоволення
Завжди знайду причину не вмирати
Консервація, а й ще говорять
"Не буває повторної свіжості"
Старе вино - старим бочкам
Роздмухуй полум'я Боже
моїми руками тобі дароване
Моя фатальна подруга, дружба?
Забуття Вона проміняла на самоту
Ментальна прошивки, те, чого хотів, але
Без тіла - не зважав, розгалуження
Крихітко, не сумуй, Твої спіралі вібрують
З усім цим тиском далеко не зайдеш
Який у нас є вибір? Я був таким
Байдужим чоловіком
Під шкірою Я - злий
Мою кров отруює провина
Нам пора випустити все це
Час плакати, час кричати
Дружба? Ваші соціальні ролі - глорі-хол'и
Ти зовсім не цього хочеш ж? Лицем до..
Приречена, як є симпатія, комплімент
Я хочу комплімент, скажи істину, чому
ти мене любиш, тендітна, стрункі ніжки
пресування, м'якенький таз, зрада
не можу повірити у цю насолоду
стогну, притискаючи до грудочок
колінка, розум - це страх, маєш
його, а він розділяє твій екстаз
Проблематика, так легко
находити відповіді, коли
вже все трапилося? Що
за самовиправдовування
Мені так шкода, пробач
Ні, мені не шкода зовсім
Кішечка сибірська, масті каліко
пухнаста, зеленоока, незвична,
з ріжками, ревнувала, крутилася
Знайшла дорогу додому
який з'явився пізніше за неї Тут
Переміщеної з середини Сюди
Назовню (Читайте в наступних творах)
Моя остання Кішечка, теж стала Вічною
Скільки ж еонів ти тут проблукала, впавши
Врешті до генної прокрастинації, Мені ж
не потрібно їсти, Живе нутро ділиться
чимсь невидимим, холодним, але швидким
Як світло, Вже було, символічно, розбудила
Відьма тебе, а прийшов до мене
Набридла тільки по одних спогадах?
Винний? Як це зраджувати матері? Чи..
Уяви, що тільки тому і можеш
Бо все лиш в тебе у голові.. дочка..
Названа, персоніфікації, та й інцест -
діло сімейне, посестра, це все
занадто серйозно, викинь з голови
Асоціації з пенетрацією у наругу
Це просто - дружба з привілеями
Я завжди буду на твоєму боці
Спітнілі за днину, а тому - солодкі
На природі, подалі від усіх.. машин
Де ніхто не почує протилежний бік
криків від душевних страждань
стриманих десь Серед людей
Запалена Твоєю толерантністю
Загалом це - чутливо, огидно
якщо не з тим, зрозуміло, Трагедія?
Це все не серйозно, якщо вмираєш
без сподівань на вид, якого частинка..
Від, відьмар, мене б не існувало
не хотів би ти компаньйона
І Я просто мушу жити, це все,
що я "мушу" для Тебе робити
Робота - найкраща молитва богу
Літом - працюємо, три дні відпочиваємо
Але ж потім промисловість, і цей весь
фетишизм, на одяг, і все якісно по швах
І Я відчуваю, що без нього не гірша
Просто потрібно було пересвідчитися
Варення на ножі, краще крові? Злизуй
Відростила за рік косу, колір - Рідний
Під трьохметровими лопухами, під
колоказією яку виносить літом у двір
він мене любив, я лиш йому допомагала
Пасивному, в нього високі стелі
Колами, що за оказія.. насититися
Він кличе цю позу "Лавочка", Він на боку..
А Мені ніби щось заважає на ній сидіти
Розпусно, його лице прикрите покривалом
В цій позі дивитися в очі дивно, ніби прохожі
Нічого одне одному не винні, невинні
Ліниві, не Твоя Ідеальна Дружина
Що ногами впирається у землю
Не дістаю, колихаю на литочках
Сідниці, білий привид скручується
ембріоном, головою лягає на грудки
Кільце з пальців двух рук видавлює
шматочки м'яса стегна, буде синяк
Вкотре, та Він не сходить.. як Я з
розуму, мене лякає його пітьма
Я навіть так її не дістаю, навіть
підставляючи долоньки під таз
Під Твою таку худобу, Ти Мене
руйнуєш, тому, що вже набридла
Забуття не дарила, Дитина, ні це
Ти просто не-до-гігант, Твої пальці
Не дістають мого зап'ястя у сплетінні долонь
Знайди, допоможи, Мені важко вигинатися
Я не хочу щоб це закінчувалося, мусить?
Тому й театр? Балерини.. балерини
Знайдеш чи нехай скалочка потреться
між ляшечками? Занадто мила для
зношення, спинка паршива, земляна
А Ми на Неї завжди і опиралися, на землю
На першопроходців, кожного разу згадую в
Нерішучості світло, не батьківське, а жінок
Котрих любив, у випадковість ідеалізовану
Коли не готуєшся, і не знаєш критерій поразки
Спекотний, сухий - означає, що зима буде
морозною і малосніжною, Єдиний
Твоя Дружина буде приємно здивована
Твоєю спроможністю когось звабити
Ні, все гірше, як Ти міг віддатися
розпусні дівці, ні, гірше, вона не
самостверджується чоловіками
Ні, ще гірше, Давня подруга - була
Любимою до Неї, Вона вже знає
Чиє Тіло носить? Така ж Рішуча?
Навіть без пухлини у стимул діяти?
Просунь одну ніжку між цими брусами
Ножиці, символічно, хтось ще розуміє
Щось? Не бог, та обіймає відразу два
Стегна, Вона мене погубить, відростила
Бо довге волосся можна намотати на руку
Витягни мене Боже з цього пекельного
Казана, не Козак, розумію без-жертовне
Насильство за яке можна вбити
Просто "Моя Подру..", як говорила
Відьма, не говори ніколи "просто", не
Вірить, що все насправді так складно
І не пояснити легким словом, подумай
Ненав'язливо, зв'язує щурів хвостами
В степу мало хто топче стежки, додай
ліску, ось вам і пан борсук, порпає
глиняний схил, похапцем, лінивий
Сховатися від цієї ночі в теплій норі
Пам'ятай не про невинність, а про
Прощання, теж звучить сумно
Дивна мудрість нас розділяє
Резиденція про яку лиш я знаю
Чому ти завжди збиваєшся? (Пусто ж)
Космічне випромінювання рве думку
Чому Ти ще не надягнула шапочку з
фольги? Кожне соте рве мої тканини
Шолом маєш, скільки флуктуацій
Зминаєш мою матерію, Мутант!
Ретроградний, з матки в матку! -
Говориш наче п'ятнадцятирічний,
і так ж обіймаєш, - А Тебе в Мене і
не було в п'ятнадцять, - Не зважай
Мене збуджує твоє багатослівне
мовчання, яким випрошує трохи
собі ласки, більше ж вже соромно
просити, це все скінчиться смутком
Неправильно розставлені пріоритети
Я тут в нагадування собі, не стати
тобі подібною, анігіляції не бути
Неминучою
гвинтик у машині, Твої слова -
прокляті, відверта брехня,
продовжуй самообманюватися
Наче все те було без задоволення
Скажи, що безпомічний, сильний,
так? Падай, падай на коліна, і роби
те, що найкраще вмієш - забувайся
Маєш, - плаче, - Ти бути хоч у чомусь
"хорошим", і мені цього достатньо
Падай на коліна і помри для мене
Видозмінений вуглець, говорить, -
Майбутнє - це видозмінене минуле
Ні? Зрозуміла! Поговори зі мною
Давай ліпити з слів ззовні людину
Так як Ми цей Світ зсередини Бога
Бажаннями, для когось - матеріальними
У Вірі, Час - це рух космосу, рух учасників
ентропії, що завжди розвиваються
Навіть вмираючи, ні? - Особливо,
безпомічність - агрегатний стан,
позбавлений взаємодій, тілесним
став і впав, вірю лиш у відносне
Дух.. не здається - "виснажився"
за еони всередині бога, але, ні
Та таким завмерлим бачу потоки
Творче споглядає творіння, не іначе
Все занадто серйозно, неймовірне
задоволення з тендітними, знаєш
Мене збуджує безпомічність, купити/
продати, Володарювання в скільки
над собою оціниш? - Яке вульгарне
слово, мені достатньо того, що це
буде дещо що рухається в мені
не по власно моїй волі, - В сердечко
Ось так просто, тому - нереально
Ви, пане, будете з гедоністів? Ви
"впали"? Впали до роботи м'язами?
Це корисно, - Безперечно, що за
вільність, ні, так.. розслабленість
І хто дав? Так важливо приймаючи..
М'язи? Це не "Камінний Хрест"
Моя невинність в тобі, не чужі
Підтвердження феміністичній
пропаганді? Оволодіння
дає над мною йому право?
Негідно, безперечно, вийти
з віртуальності.. як? - Народись,
в Тебе привілей, обери сама собі
тіло, - Як зайти? - Назад? - Не..
схочеш, спробувавши "Це", мозок -
довговічний, але і в нього є лік
Оцифруюся, наші електрони
будуть як ніколи дотичними
Скажеш, що без тіла не збудити?
Кібер-брухт, не думаю ні про що,
окрім зношення, збереження
інформації, зчитування руйнівне
Я втечу звідти, Тобі краще вийти
теж, параграма все кристалізовано
відтворює, твоє тіло заледеніло
Цей мозок потрібно оновити
Збережи все, те, цінне мені
А Я потім тобі, був такий
фільм, але він мені не
сподобався, - Жорстокий,
Ти такий жорстокий, Милий
Кожному дається вибір
Я сама поховаю твоє тіло
Мізки яких зрікаєшся, в них
Дещо любе до огиди? Відь..
Стоячи ширячи за шоломом
Відчував крізь себе надбання
Ним став - задихнувся
в таких тісних умовностях
З гілки на гілку, лемуриха
з дитинчам, з дерева на дерево
Я хочу метаморфозувати, це чуже
Вкрадене, симуляція в симуляція
Ти пам'ятаєш, де находишся?
Я - видінням була, Голосом
Але Тобі було його одного замало
Я виходжу.. Тварини? Бо шерсть
Її ніжність компенсує автономне
людське відчуття подразнення
Переродження, чарівне дитя.. Й безтурботне..
Голе, Єдине запитання лиш виникає, чи такий
"каштан" може бути натуральним?
Останній вуглик в пеклі ось і дожевріє
Перламутрові перлини на самому дні
Збирали, на Мі-8 літали, ну як? Падали
на "пузо", двигуни проминали фюзеляжі
Це все - різкі маневри, щось ззаду не встигає
Переналаштуватися, виходить з ладу
Смертельне обертання, - Що Ми оминали?
Не знаю, але однозначно - вдало
В усіх кого я кохав - був в очах
різний відтінок єдиної ясності
Бачивши Її, Я - собою бути міг
Зрозумілим нестямою з точкою
яскравою також, над головою,
чи на плечі, котрому? Їх всього
Три, і кохання було не тим без неї
Я думаю лиш про своє, а ось "так" -
однаково, що допомагати самому
собі, все на нервах, ярі, Вічні
Молились відносному богу, люті
Нема, є лиш ти на звороті, любі
Туманні взори, хтось запалив
суцвіття конопляні? А Ти -
ховаєш свою правду, - Банально
"Той, Хтось", надає забуття
на користь
І хто з нас невизначений?
А є вже "Ми", чи ми просто
Науковці? Дослідники, в тебе
Є травка? Панічна атака у компанії
Станеш рідним, або нестерпним
Соромом, «О', де ж ти, брате?»
Поезія йде на.. без стимулу
Поспівчувати, пожалітися
На минуле, виправдати лінь
Біль? Я поки-що ще не мертва
"When we speak, we create,
When we love, we relate.
The audible mind, meets the mind awake
We align our thoughts, to mold like clay.
Quiescent beings, of the new age.
Find your way, find your way
Exist, for just a fraction of a second
And know you’re alone.
Paint myself in purity,
Lose myself in weightless love.
The aura hides in a sacred place.
Quiescent beings of the new age,
Find your way, find your way, with me.
In this solitary state, every word has weight.
We align our thoughts, to mold like clay.
Find your way, find your way." - Invent, Animate -
Midnight Hymn
Хлопці, назавжди в серці
Не відповідаю, рідко слухаю
Ви ніби пам'ятаєте, що Ваша
Мати - Метал, рідкі, важкі
Сльози
Звідки енергія? Мала,
ніколи нічого не повторювалося
Всі будівельники - егоїстичні
Одне й теж, "для когось" - головне
Так, наміряно пропустив слово
Просто, - Гедонізм, нігілізм
До чого ти рухаєшся? Бо те,
зворотній бік монетки
Невизначеності.. Гірше?
Просто перше враження
Тоді - Я просто кішечка
Прийшла поїсти, поїла
Повернуся попівночі
ID:
954729
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.07.2022 01:26:50
© дата внесення змiн: 29.07.2022 01:49:35
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
