Вот тебе, женщина, речь.
Стреляй из нее.
Защищай себя до последнего вздоха, и ни за что
не позволяй им приблизиться. Используй
встроенную систему радиоперехвата
и прибор ночного видения.
Все это есть внутри. И не лги, что не умеешь.
Отслеживай бдительно
дислокацию врага и малейшие его продвижения.
Подпусти на расстояние выстрела – а тогда припадай к прицелу
и не медли.
Патронов припасено вдоволь, их не жалей,
если же закончатся – делай их из слов,
только тонкие женские пальцы способны на эту моторику.
И ни за что, ни за что не позволяй им приблизиться
к старой меже, где стоит
отцовская слива.
Коль перейдут её – придётся идти врукопашную. Тогда уже
пронзай штыком, режь от уха до уха,
в кровь разбивай, распарывай, потроши,
пока свет перед глазами окончательно не померкнет.
Как придёшь в себя – погладишь колючий затылок
сына-новобранца, мужу подашь костыли,
а потом всё сначала.
Кто сказал, что бросаем на произвол судьбы?
Мы вооружили, как могли.
(Перевод с украинского)
***
Ось тобі, жінко, мова.
Стріляй із неї.
Захищай себе до останнього подиху, і нізащо
не дозволяй їм наблизитися. Використовуй
вбудовану систему радіоперехоплення
і прилад нічного бачення.
Все це є всередині. І не бреши, що не вмієш.
Пильно відстежуй
дислокацію ворога і найменші його просування.
Підпусти на віддаль пострілу — а тоді припадай до прицілу і вже
не зволікай.
Набоїв припасено вдосталь, їх не шкодуй,
якщо ж скінчаться — виробляй їх зі слів,
тільки тоненькі жіночі пальці здатні на цю моторику.
І нізащо, нізащо не дозволяй їм наблизитися
до старої межі, на якій розляглася
батькова слива.
Як перейдуть її — доведеться іти врукопаш. Отоді вже
прохромлюй багнетом, ріж від вуха до вуха,
розпанахуй, роз'юшуй та оббіловуй,
поки світло перед очима остаточно не змеркне.
Як отямишся — погладиш колючу потилицю
синові-новобранцю, чоловікові милиці подаси,
а тоді — все спочатку.
Хто сказав, що кидаємо напризволяще?
Ми озброїли, як могли.
