це могли бути ми, але ти обрала
спокій комфорту у індивідуальності
тож, життя - творчість, не втрачай своє лице
А-то прилітатимуть круки до впущеного
Свого пташеняти
Приносячи волосся
Розчесане пальцями
Все до котла-гнізда
Не виростити, не
З'їсти, задружилися
Усе як в людей, навчився
Літати зістрибуючи з плеча
У воду, поки ледь теплу для
Навіть м'якенької шкіри ліктів
Вона мене ненавидить, - Що-
Ж - уявляй своє ідеальне далі
Життя - самотньо, так, Ліро, так
Краще, я боготворю самотність
Щоб проповідувати гілки слів
Надуманих без задуму у любові
Спокій залежного у потребах
Десь проміж - усього, і нічого
Ціль? Надати кожній волосинці
Гри, на голові моєї коханої відь..
Труднощі перекладу, всі вони т..
Наворожи мені агресивної вдачі
Мо'? Голосно сміятися у натовпі
Вам потрібна допомога? Лиш з
Тобою я і відчув, маю сили, що
Без-дозволу на використання
Умови пізнання оксамитового
Голосу, перше правило нічого
Трьох-векторного - розбирайтеся
Хто зверху, хто знизу, ритміка ваша
У спільному первинному осліпленні
Спровокованого собою розщеплення
Усього, ми всі пов'язані, я так багато
Подорожував, але-все-ніяк-не-згадаю
Що стало причиною цього пробудження
Просто знайшов вихід крізь кучу сліду
До нашої симетрії.. Десь на супутнику
Нестабільної зорі, щось зливається
Відповідно урокам ясельним, умовно
Підемо гуляти? - Все втихомирилося?
Безперечно..
Хочу пити твою вологу
Зовсім не для розуму
Пущену, покидаю дану
Форму, повертаючись
До міжсвіття, сновиддями
Мимовільного догляду за
Собою передбаченого
Захопленому світлу очей
Але-тут-й-так-вже -
Життєдайно, совість?
Асоціюється з 'повсть'
Я - ріка, але ніхто мене
Й не штовхає, встав
Перейшов у порожню
Калюжу материних
Безпричинних сліз
Ні, ніколи, я - бачу
Шлях, на вершину
Крізь-стежину..
Масштабований
До відчуттів по-
Усьому спадком
Нічого, відповідно
Зоряним яслам
Створити б хід
На острові стабільності
Навколо найважчих спарень
Материного хаосу, там - не
Один, не відкидаємо потуги
Зливаємо, вивільняємо іскри
Що так хочуть назад до мами
Отримуй стабільну орбіту
Нічого до нічого, - Пам'ятаєш?
Таке надбання, й подітися
Нікуди, захоплений співом
Хреста найпростішого, логіч..
Помилка, Крихітко, ти хоч
Щось розумієш? Не спокійні
Твої ворсинки? Лежиш, нудить
На стелі настирлива пересторога
Шершневе стільникове склепіння
Невинність давить потойбіччям
Відповідно кількістю опущених
Поколінь, - Витягніть! Хтось за волос..
Забуваєте надбання унікальні, живі?
Тверде, як ядро мертве, бо це камінь
Як? Можна було вийти до смерті?
От-що мала роз-бачити у мерехтінні
Ти жартуєш? Непередбачуване
Спрямуванню? Камінь - голкам
Має бути вища ціль, десь
Посередині, я повзаю, не
Забувати про тертя пузом
Має бути легший спротив
Ух! Зрештою - форма тяжіє
Рікою за легшим шляхом
Рухаючись, мене беруть
Під контроль, найважча
Частка над камінцем, ой
Не дайте мені порозумнішати
Приємні моменти болюче
Забиваються голками у
Спільне ніщо, ex nihilo nihil fit!
Обери разом зі мною клімат
Помірний, ходи розправивши
Руки, зорі - для дітей, Весно
Надбання, оксамитовий вакуум
Вони що всіяна голками подушечка
Там - без спокою, розправ руки
Тримаючи рівновагу, ця травка
Потребує концентрації, - Сатива?
Ми тут, щоб зранитися частиною потоку об
Таку живильну площину похилену для перших
Що ось розчинили своїми видихами золоті
Гори, металеві долини, зародившись десь
Між лавовими пухирцями, потрісканих у
Побиті колби при зустрічі її з холодним
Прибоєм, скільки можливостей, жирна
Плівка, жирна плівка, знайде собі у них
Місце, ось тобі-й життя, вихідний матеріал
Руйнівний ознакам життєдайних начал, я
Просто кисень, все-ще не-метал, літаю з
Ваю, він насправді - крихітний, верхом на
Косулі чоловічого роду, відволікає, не свари
Його, Дінгір'е! Рай-пекло - реальні, так люди
Сприймають вічність, заспокойся, ти у.. Ти у
Обіймах потоку, поранься об дно, відірвавши
Частинку поживного для ще пурпурового океану
Хочеться вірити, але віриться важкувато, тому -
Продовжуємо, ще у материному передбаченні
Я мала дім, але це-ж не порожній вакуум? Що
Ти зробила.. Лічиш нас, тих, що відірвані від
Ясел, тут ми летимо до мас уявлених нею, легко
Вгору, цей весь тиск відчувається угорі.. Ні, не
Творенням викривленнями нових орбіт електронів
Навколо твоїх нестабільних прагнень, щось вище
Хоче бути зафіксованим мною, потойбічним, до
Переходу, впорядковане за нахилом протікання
Воно саме знайшло собі місце, лава-ж-натякала
Що хоче.. Добав лиш води, що десь, он-гди
Відстоялася захоплена оманою газового гіганта
Тут вам не ясла, холоднеча, мені огидна твоя
Впорядкованість, цікаве місце лиш для сну
Передбачається, відірвалися? Що за чудо..
Більшість - не впала, сльози крижані вже
Летять ближче до ясел зоряних, й змиють
Усю гарь маслянисту у поживність, було б
Місце, повторити б.. Саморуйнівний до
Життєдайного, самовдосконалення-юся
Відтепер я використовую власні відходи
Відтепер я на такій хиткій ворсинці простору
Симбіозу з собі-подібними, я начебто танцюю
Та кличу чомусь до бою, - Хто краще! Хто! Хт..
Роз'їдене й злите на дно колись залізо у моїй
Крові, стікає вкотре, я говорю від імені вічності
Де мій коханий, що трохи запізнився..
Ні, '-ється', що мені час? А воно мені
Треба? Шукати у минулому тебе, без
Цього усвідомлення.. Однакові-ж
Просто по-в'язнув у болоті, за в'яз
Ти як в'яз, такий волокнистий
Високий-й-жилястий, не у ляк
Тобі посуха й вогонь, а зрубаєш -
Буде основа під зелену скульптуру
Живу, але мені подобається твоє
Волосся, не стригтиму.. Ти хотів
Зізнання, так, ось воно, бо мені
Так важко сказати ті три слова
Тому - так багато потрібно пусто-
Слів'я у намаганні переінакшити
