"Скажи ка дядя", не даремно
З Херсону вигнали ганебно,
Усю російську шваль?
Були татари, яничари.
Були й німці грабували,
Але коли прийшли козляри,
Ото ж був лютий жах.
Усі ховались у підвали.
А патріотів катували.
Жінок безчестили, сучари.
І грабували й грабували,
Найдовших триста днів.
Для нас усіх пощезло світло,
Що день, що ніч, не було видно.
Але десь жевріла надія,
Бо наші воювати вміють.
І битим був не раз;
Той окупант, той нелюд клятий...
Яка ж їх народили мати,
Що їх відправила вбивати,
Беззахисних людей???
Та ще одна нестерпна кара,
Яка наші серця скувала.
Коли не чутно канонад,
Козацьких танків та гармат.
Бувало тихо, ані стрільна...
Точилась боротьба підпільна.
Чаївся гнів на ворогів,
Зростав як лютий, хижий звір.
І ми чекали з нетерпінням,
Знайомий лязкіт та гудіння,
Підрозділів аеромобільних.
Де наші? Близько чи далеко?
Яка в країні небезпека?
Що відбувається у світі,
коли поранені та вбиті,
в домівці рідній, у краю,
Щодня, я з БОГОМ говорю.
Та ВІН, як буцім-то не чує.
Я вірю, ВІН мене врятує.
Я ще дитя, херсонець Я,
Зі мною разом вся рідня...
Напевно ви бачили вже відео, де маленький хлопчик підходить в Херсоні до українських військових та питає "Дядя, а ви вже вигнали тих козлів?".
То ж це відео і надихнуло мене написати саме такого вірша...
Дякую друзі за увагу до моєї творчості...
Слава Україні...
Героям слава! То була філгранна операція, яка увійде в христоматію батального мистецтва! 
