Відпалають останні акорди.
Зотліє трава.
Ще болітиме довго… (до часу, пташино, до часу)
Не римуються більше ні кров, ні любов… і слова
шкутильгають повільно й незграбно,
мов бідний на касу.
…іще стрінеться хтось,
що вітри у долонях несе
…ще спізнається той, що водицю освятить студену
Не розхитуй пітьму, бо у тебе є, зрештою, все --
і небесна блакить,
і весна, і твій вихід з Едему
Якщо це все є, то пітьму можна не просто розхитувати, а садити її на гойдалку між вершинами гір і забавлятись на повну! Дуже красиво пишете - красивіше, ніж "Міджорні" малює картинки!
гостя відповів на коментар К0ВАЛЬ, 19.05.2023 - 23:11
колись таки розглядаю ту пітьму між вершинами гір,п.Коваль...от тільки стрінеться той, хто гойдалку змайструє над хмарами