|
"Життя це гра", якщо це так,
Хто режисер "життя - вистави",
Хто дережує грати як,
Щоб ролі принесли нам славу?
Невидимий, як ляльковод,
Хто наші душі спокушає
Тим, що свобода всіх свобод -
Як Богом сам себе вважаєш?
Якщо ніби ляльки, серця,
Щоб ляльковод їх смикав владно,
Який повстав проти Творця,
То жити важко нам і складно.
Зіграє роль комедіант,
Змив грим героя, константує,
Finita la Commedia,
Що грати роль - це жити всує.
Роль грати власника життя,
А перед смертю плазувати,
І ритм - "люблю" серцебиття,
Що нам здобув Христос, не мати.
Нас тягне ляльковод до гри,
Бог пропонує нам любити..
Наш вибір: щирість, або грим,
В життя чи грати нам, чи жити?
ВСУ́Є - марно, даремно.
####################
Finita la Commedia
Коль говорим, что «жизнь – игра»,
То, кто же автор этой пьесы,
Ну, кто даёт нам роли: лгать,
Святоши роль или повесы?
В театре кукол кукловод
Вершит судьбой марионеток:
Кому погибнуть за народ,
Кому предать друзей и деток.
У кукловода весь набор:
Героя, палача, кликуши,
Его и прокурор, и вор,
Как режиссера, должен слушать,
Роль отыграв, комедиант,
Пред зеркалом в своей уборной,
Finita la Commedia –
Смывает грим слуга покорный.
И здесь, с собой наедине,
Под крики «бис», уйдя со сцены,
Из глубины душевных недр
Терзает жажда перемены….
Душа так просит естества,
Той силы неземного чувства,
Которой не нужны слова!
Но тянет кукловод к искусству…
"finita la commedia» — «комедия окончена»
####################
І життя назвали грою
Запишалися собою,
І життя назвали грою,
Визнаний немодним нами -
«Я люблю» - життя фундамент,
Бо сучасним стало грати:
Вигоду собі шукати,
Лицемірити, судити,
І нікого не любити:
Ні Творця, і ні творіння,
Ні Христа, що нам спасіння
Від гієни гарантує,
Поклик як Його почує
Наше серце й зажадає
Ритм придбати "я кохаю"!
Став природнім ритм щоб Божий,
Що змінятися не може,
У Христа навчитись жити:
Бога і людей - любити,
Бо Творець до Свого раю
Лише люблячих впускає!
####################
Жизнь - игра стиль современный
Жизнь представили игрою,
Возгордились все собою,
«Я люблю» - фундамент жизни,
Стал, как-будто, атавизмом,
"Жизнь - игра" - стиль современный
В мире гонок техногенных,
Цели преданных всецело,
Чтоб создать комфорт для тела...
И беспечно, в жизнь играя,
Забываем, что из рая
Души в мир ниспали смертный,
Что за них Христос стал жертвой,
Искупить чтоб от геенны,
Стал для них чтоб современным
Сердца ритм "люблю", как в сказке,
Не нужны с ним душам маски.
ТЕХНОГЕННЫЙ - обусловленный развитием техники
ID:
977410
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.03.2023 18:35:19
© дата внесення змiн: 20.01.2024 13:34:34
автор: Ведомая любовью
Вкажіть причину вашої скарги
|
