(художній переклад)
Над полями, там де трави не покошені,
Над лісами де стежини заросли,
Почуттями, що сльозами дрібно зрошені,
Полетіть туди б, де мрії в нас були,
Далина в імлі, в тиші сонця схід,
В берегах заснула ріка,
А на серці слід, як торішній лід,
І душа спокійна й легка.
Хай же вільно нам живеться в рідній стороні,
Хай на серце ляжуть зморшками роки,
Та допоки над полями ще летять пісні,
Заховається біда в тісні кутки,
Хай піснями сміх розливається,
А із пісні не викинеш слів,
Даль безкрая у серці вміщається,
Щастя лише обійме зі снів.
ОРИГІНАЛ:
Над полями где давно уже не кошено (т/с "Редкая группа крови")
Над полями, где давно уже не кошено
Над лесами, где тропинки заросли
Над любовью чьей-то горькой и непрошеной
Полететь бы, оторвавшись от земли
Даль туманная, тишь рассветная
В берегах уснула река
А на сердце дума заветная
И душа моя так легка
Полной грудью пусть живется нам и дышится
Пусть на сердце лягут кольцами года
Но пока по перелескам песня слышится
Стороною будет обходить беда
Разливается радость песнею
В ней и слова не поменять
Даль бескрайняя в сердце вместится
Жаль, что рук не хватит обнять
Це ж, кажуть, оця ось тітонька є авторкою оригінального тексту:
