Ольга Калина: Наша мова – наша зброя - ВІРШ, Вірші, поезія. Клуб поезії

Пора замислитись, панове: Чому до нас прийшла біда? Кругом звучить російське слово В той час, коли іде війна. Чому на Півдні й на Донбасі Переповнявся ним ефір? «Питання мовне не на часі»? Не актуальне до цих пір? Чому як стадо те ординське Зайшло у місто та село, То зразу ж в школах українських Навчання «рускою» ввело? І зразу ж вибори до думи, І рубль їхній вводять теж, Все наше піддається глуму - Знущанням тим не має меж. Чому сьогодні: центр, Київ, Собор Софіївський, Дніпро, А патріарх московський знищив Все українське, що було? І верещать заблудлі вівці, Що їм не вказує «кіріл», Що вони справжні українці Й були такими з давніх пір. Візьміть і назву поміняйте Із УПЦ на ПЦУ Й надалі у Соборі правте - Та чорт заплутав сатану І водять біси хороводи ... За цим усім стоїть москва. Невже в баранів із народу Дурманом вбита голова? Не бачать, що попи московські В нас просувають «руский мір», Щоб з нас зробить рабів холопських, Перечить щоб ніхто не смів? Чом не шануєм Україну Та рідною не розмовляєм, Плюєм на предків і родину, Своє коріння забуваєм? Чекаєм перемогу всі ми, Щоб мирно далі в світі жить. Чому ж не хочемо росію В собі спочатку задушить? Російською як розмовляти Й чекати, що мине біда, То будем довго воювати І не закінчиться війна.

Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Калина: Наша мова – наша зброя - ВІРШ

Рожевий сайт сучасної поезії

Наша мова – наша зброя

Вкажіть причину вашої скарги