зима м’якшає
і сонце дедалі більше
вганяє у страх пополотнілі сніги
й з грюкотом падають долів
заточки бурульок
мов складається зброя
приреченим військом
зима м’якшає
денні вітри тепер стримані
ніби прилюдні розмови
але нічні ще туляться носами
до міжвіконних щілин
ніби мерзлі мандрівники
у пошуках притулку
в ніч
у яку вивільняються наші страхи
і спиться чуткіше
за сон перелітного птаха
що дрімає в польоті
в ніч
у яку пливе підсвічуючись місяць
що немов глибоководна риба
народжується і вмирає у темряві
в ніч
яка болить але приносить полегшення
ніби вирішальна куля
що влучила лиш у плече
зима м’якшає і сонце
саморозпалюється дедалі сильніше
мов шаман під час ритуальних танців
і вже скулена у снігу вода прочуває
своє передчасне звільнення
19.01.21