поки вдих і видих зберігають нейтралітет
голос починає свій шлях самурая
з піднебіння у піднебесся
шереги обрізаних зимових дерев —
письмо ієрогліфами східного бога —
нітяться через свою голизну
як нітилася би нічка
позбавлена темряви
вітер розгойдує гілки
мов палички диригентів
перед глухим оркестром
вітер дме і сніг з гілок
осипається в конічні замети
наче ідеальні мурашники
для мурах-альбіносів
а деякі зі сніжинок
мов катапультовані камікадзе
летять на теплу поверхню щік
вертаючись блудні додому
згадавши як були слізьми на очах
до того як втекли й проминули
повним колом води
голос стелиться по склепінню неба
відлунює обережно
ніби боячись спровокувати
черговий снігопад
14.07.21
