UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Прозектор: Павлові Тичині - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Катерина Собова, 17.09.2023 - 10:00
 Він вніс свій вклад у розвиток поетичної літератури і вже навіть цим заслуговує на увагу!
Ярославко відповів на коментар Катерина Собова, 17.09.2023 - 12:45
Повністю згоден, спасибі за візит і розуміння 
NikitTa, 16.09.2023 - 23:18
 Страшне ярмо-радянські часи:за фасадом красивої картинки-трагічне поневолення народу,на особливому рахунку обдаровані люди.СИСТЕМА використовувала,або вбивала.Така її суть.Мир,Воля,Любов,Радість,Добробут хай квітнуть на нашій землі! 
На жаль, тоді були такі жахливі часи і зараз знову ошалілий сусід лізе на наші землі. Повинні спинити його, інакше все повториться. Підтримую Ваше побажання, спасибі
Світлана Себастіані, 16.09.2023 - 20:54
Чудова присвята. Ранні твори цього поета дивовижні. А повторюють тільки оте "трактор в полі дир-дир-дир" і дурненький школярський віршик про "Тичину й кирпичину". З легкістю засуджують його "лояльність", називають кар'єристом. Не розуміючи, що режим ламав і не таких. Тут трагедія, а не фарс.А вірші в нього є геніальні. 
Ярославко відповів на коментар Світлана Себастіані, 17.09.2023 - 12:26
Вдячний за візит і те, що пам'ятаєте та розумієте
Мандрівник, 16.09.2023 - 17:13
На жаль, його поетичний талант радянська тоталітарна система використала у своїх пропагандистських цілях...А він понуро погодився на це, і до кінця своїх днів підозріло озирався, боячись що хтось зведе не нього антирадянський наклеп. Лихі часи-поламані долі...
Ярославко відповів на коментар Мандрівник, 16.09.2023 - 18:21
Погодився він вимушено, не маючи іншого вибору, позаяк боявся за себе й не тільки. Чудово про це писав В. Стус:Тичина — така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як Косинка, Куліш, Хвильовий, Скрипник, Зеров чи Курбас. З однією різницею: їхня фізична смерть не означала смерті духовної. Тичина, фізично живий, помер духовно, був приневолений до існування як духовний мрець, до існування по той бік самого себе. (...) Лишився жити чиновник літературної канцелярії, довічно хворий на манію переслідування, жалюгідний пігмей із великим ім'ям Тичини. Він був чудовим поетом з ніжною душею, але йому довелося жити в надстрашні часи. Й судити його зараз ніхто не має права, бо навряд чи багато людей перенесли б всі ті знущання режиму - як фізичні, так і моральні. Вдячний за візит і відгук
Мандрівник відповів на коментар Прозектор, 16.09.2023 - 19:20
Навзаєм, хоча на мою суб'єктивну думку співати зараз дифірамби Тичині не варто. Не надто вдала постать для наслідування : член президії срср і співець совєтського мороку. Кар'єра, звісно, вдалася. У той час як справжніх митців-патріотів або відправляли до гулагу, або забороняли друкуватися в періодиці, або створювали нестерпні умови для творчості, або без жодних сентиментів страчували...От кого треба прославляти і класти в приклад : Іван Світличний, Олекса Тихий, Юрій Литвин, Василь Симоненко, Тарас Мельничук, Григір Тютюнник, Володимир Івасюк, Алла Горська, Параска Плитка-Горицвіт, "Розстріляне відродження"...
Ярославко відповів на коментар Мандрівник, 17.09.2023 - 12:24
Кожен сам для себе вирішує, яке місця для нього займає той чи інший митець, для мене Тичина - однозначно велике. В радянські часи в моїй родині теж всі були комуністами з партквитками, ніхто ні на що не скаржився і що тепер? З наведеними особами я знайомий, але для себе з них можу виділити хіба що Симоненка та Івасюка. І то перший не був таким, яким його малюють зараз. А щодо Розстріляного відродження, то там навпіл - Плужника, Зерова, Драй-Хмару люблю, а таких як Семенко, Йогансен чи Шкурупій і не шкода, особисто для мене то така собі поезія. Ви, знаю, самі пишете присвяти різним людям, отже ж теж якось вибираєте гідних для "оспівування". Це моя суб'єктивна думка і Ви, як читач, маєте повне право відкидати її чи приймати
Мандрівник відповів на коментар Прозектор, 17.09.2023 - 22:02
Непогано влаштувалися ваші родичі в тоталітарному устрої...Партквитки давали можливість хорошої кар'єри у той час. А звідси відповідні провладні погляди на світ, зокрема на творчість, й деяка зверхність до нижчих каст суспільства...Совок так просто не викоріниш.
Ярославко відповів на коментар Мандрівник, 17.09.2023 - 22:15
Дякую за даний конструктивний та детальний аналіз життя моїх рідних, щоби я без Вас робив  Шкода, що такі риси, як бажання сувати ніс в чужі справи, робити безпідставні висновки та (чи) заздрість і досі поширені серед народу й майже не піддаються лікуванню. Мандрівник відповів на коментар Прозектор, 18.09.2023 - 11:44
Та яка там заздрість - скоріше ненависть логічна, бо від комуністичних "діянь" загинули десятки мільйонів невинних (великий терор, гулаг, голодомори, агресивні війни, насильне переселення цілих народів, Чорнобиль...). І бути у їхніх рядах викликає щонайменше патологічну огиду.
Ярославко відповів на коментар Мандрівник, 18.09.2023 - 11:57
О, з другого разу вже змогли згенерувати думку, супер. Наявність партквитка абсолютно не означала причетність до подібного, та й більшість даних злочинів відбулася до 1950-их, коли мої рідні, які й взагалі були відомими вченими, ще в університеті вчилися. А втім, я не волію далі вести з Вами діалог, Ви всю власну суть показали в своєму попередньому повідомленні. “Гірше, ніж москальські воші, можуть бути лише українські гниди” - С. Петлюра. Мандруйте кудись подалі, бажано курсом одного корабля.
Мандрівник відповів на коментар Прозектор, 18.09.2023 - 12:43
Мої пращури дуже постраждали від радянського режиму : землю в них відібрали, а їх відправили до Сибіру, інших до Казахстану. Покійна бабця працювала в колгоспі мов кріпачка за трудодні - здоров'я собі підірвала. І, гадаєте, яке в мене має бути ставлення до с р с р ?
Ярославко відповів на коментар Мандрівник, 18.09.2023 - 13:17
Повірте мені, я негативно ставлюся до того ладу, я не підтримую жодну диктаторську ідеологію, в мене теж були постраждалі від репресій 1930-их, але то була інша епоха. Мій вірш про одне, а Ви про інше, ще й мій родовід вирішили оцінити.
Zorg, 16.09.2023 - 15:11
Павла на прізвище Тичина.Смотрите же как образ вырисовывается. Человек, отдавший свое сердце во имя великой цели - Данко. В литературе все так связано. Вы рисуете одно, а читатель сам выбирает, под каким углом ему рассматривать картину. Очень своевременное произведение. Читатели не имеют права забывать кому обязаны. В этом и состоит главная роль идентичности нации. И мне горько осозновать, что государство не помнит таких людей, как Тычина, Рыльский, Сосюра, Квітка-Основ'яненко, Сковорода.
Колись з харківським товаришем був такий діалог:
- ...Ти був колись біля будинку "Слова"? - Нет, а шо это? - Там жили українські митці початку минулого століття. Більшість із них репресували. - Не знал, а где это? - Вулиця Літературна, це неподалік ст. метро "Наукова". - О, там же рядом Макдональдс. На жаль, сучасне покоління мало цікавиться подібним, більшість знає лише своє, матеріяльне. Добре, якщо Павла Тичину вони пригадають зі шкільної програми, ще краще, якщо згадають рядки "Ви знаєте, як липа шелестить...": http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=tychina&page=tychin32 Звісно, не всі такі, багато зараз навпаки намагаються дізнатися більше про власну культуру, відбувається нова хвиля відродження свідомості, та все ж ще дуже багато, що треба робити. А кому треба, той все і так знає. Щодо вірша, то писав обережно, позаяк зараз вистачає і тих, хто (з недалекості знань) проти згадування Тичини, відносячи його до комуністів чи ще до когось. Були навіть питання щодо перейменування об'єктів названих на його честь. Впринципі, такого не тільки конкретно з ним вистачає. Вдячний за прочитання, радий візиту
Ти-2, 16.09.2023 - 13:20
Тривіально про жертву, але і таке буває. Гарний поет, я читав деякі його твори, надихало. Дякую за вірш. 
Читав його з дитинства, теж надихався "Сонячними кларнетами" та іншими віршами. Шкода, що радянський режим зламав й цього митця... Дякую за візит
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
