ЧАСТИНА IV
«Боюсь тебе, старий моряк!
боюсь худезних рук!
Засмаглий, довгий ти й сухий,
Ребристий мов пісок.
Боюсь блискуче око те
Й худезних рук, сухих», –
Весільний Гостю, тіло це,
Не опаде до ніг!
Один, один, усе один,
Один і моря шир!
Святих не стрів, щоб дали спин
Агонії в душі.
Людей багато, красота!
І всі вже без життя,
І безліч слизняків довкіл
Жили, і з ними – я.
Дививсь на море я гниле,
І погляд свій відвів,
Дививсь на палубу гнилу,
І бачив там мерців.
Дививсь на небо й Бога звав,
Та як Його молив –
Злий шепіт серце робить враз,
Сухим, неначе пил.
Стулив повіки й так тримав,
А пульс в очах гримів,
У вись і в море, знову ввись,
Тягар мов на очах навис –
Тих, біля ніг, мерців.
Холодний піт пропав у них
Ні паху, ні гниття,
Очей же погляди отих
Не підуть в забуття.
До пекла, сироти прокльон,
Дух скине з висоти.
Але ж! Жахливіше цього,
Як в мертвім оці бачиш ти
Прокльон, сім днів з ночами той
І смерті не знайти.
Угору Місяць хід вершив,
Він вільний угорі,
Спокійно плив і поряд з ним –
Одна чи дві зорі.
Проміння – жарт його з глибин,
Як іній в квітня дні,
Та там, де корабельна тінь,
Вогонь чарівних мерехтінь
Жахливо червонів.
Де тої тіні не було
Я бачив змій морських,
Їх сяяв білим пінний слід
І як з води пускались в літ –
Сніжило сяйво з них.
У межах тіні корабля
Наряд їх був палкий –
Синь, блиск зелений, оксамит,
Звиваючись пливли і слід –
Мов спалах золотий.
О, щастя бачити живе!
Красу тих тіл буття –
Кохання струм із серця б‘є,
Й благословив їх я,
З небес мене хтось пожалів,
Й благословив їх я.
Тут враз молитися я зміг
І з шиї, заодно,
Зірвався в море Альбатрос,
Свинцем пішов на дно.
ID:
994539
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.09.2023 18:01:48
© дата внесення змiн: 29.09.2023 16:05:28
автор: Віталій Гречка
Вкажіть причину вашої скарги
|
