З краплинами дощу вже перший сніг
летів і падав килимом на землю.
Та вітер далі ніс оцю красу,
що так подібна до сріблястих перлів.
Цей перший сніг.Мов привид,мов примара.
Зими,що вже збирається до нас.
З холодними вітрами і снігами.
З морозами у довгих кожухах.
Та осінь нас не хоче покидати.
Вкриває землю листям і дощем.
Не хочуть хризантеми ще вмирати.
Дивлюсь на них-на серці туги щем.
Так хочу їх до себе пригорнути.
Поцілувати мокрі пелюстки.
Я як вони не хочу ще вмирати
в холодні дні прийдешньої зими.
Цей перший сніг ще мокрий.Ще розтане.
Втече з під ніг прозорою водою.
Ти залишайся,осінь,далі з нами.
Бо будем сумувати за тобою.