* * *
Відають Віди
тонкощі Бгагавад-гіти.
На Курукшетрі –
епічного смутку двобій.
А попід нею
летять по аренах джигіти.
І Чингізиди
спивають кривавий напій.
В капсулі часу
уже не сховатись епохам.
Свідки воскреслі
виходять затято на штурм
істин, яких не здолати
смиренним святохам,
як не підняти
всі марності світу на глум.
Будем чекати,
коли наша віра здійсниться.
Будем волати:
чому наша воля така?
А Ієшуа
проходить крізь мури в’язниці,
і розпинають приблуди
його двійника.
21.01.2018
* * *
Перевага є формою змісту,
Як відлуння пустельних бажань.
На мустангу я вже не зависну,
А віслюк не для мене, як жаль.
Ось і мчу по дорозі прогалин,
Як втікає від пам’яті біль.
А на відстані крику – тугарин
Викликає на програний бій.
І по тризнах кривавої долі
Крила знову шукають себе
У потоці мовчань на Подолі,
Де між ними – лиш цоб і цабе.
8.06.2018
* * *
Кладемо у великодній кошик
межу своєї непритомності,
аби показати Ісусові,
що його Нагірна проповідь
закінчилася там, де і починалася,
а світло в кінці тунелю –
це лише енергозберігаюча лампочка
у під’їзді нашого будинку.
Тож ми ще довго шукатимемо
свою Голготу,
поки королі щастя
не стануть
мейнстрімниками
повноти надій.
12.09.2018
* * *
Епоха ментальних фіскалів
З нагрудними знаками сліз
До вічності не підпускає,
Тому все життя – з-під коліс.
І в згубах вертепної змови
Шикуються мури невдах,
Заюшені запахом крові,
Зашитим під зірваний дах.
Стискаються речі до смислу.
Вібрують небесні мости.
Коли ж на хресті я зависну?
Його вже несила нести.
4.11.2018
