Ну що тут скажеш,
Коли серце б'ється.
До тебе, через груди,
Навпростець!
В ажіотажі
Плаче і сміється.
Та ким то буде
Впізнаний гонець.
Ти, як кобилу,
Прив'язала осінь
І утекла в заквітчані світи,
Де босі ноги поринають в роси
І аж до Неба хочеться рости.