Добро переможе. Воно завжди перемагає. Перемагає тих, хто захлинається від злості. Перемагає тих, хто намагається вирити яму сусідові. Перемагає тих, хто нападає на безневинних і слабших за себе.
Як би не було так, то цього світу вже б не існувало. Його б зруйнувало зло. А цей світ ще жевріє, а то й часом квітує. Переливається всіма кольорами райдуги.
Після громовиці часто визирає на небо ошатна, в різнокольорових барвах, веселка. Люди буває уподібнюються громовиці й сиплять тоді погрозами наліво й направо, але достатньо усміхнутися, щоб прийшла в їхні душі веселка. Отак не помічають, коли приходить до них щастя, але пам'ятають свої смутки.
Історія життя кожного має ці смутки, але й разом із тим миті щастя. Смутки зазвичай у минулому, а щастя живе тільки в дні сьогоднішньому. То живімо сьогодні, а не вчора. Вчора був грім і блискава, а сьогодні райдуга й сяє сонце. Пам'ятайте уроки громовиць, але живіть із веселкою в душі.
Добро на те й добро, щоб лишати слід, а світ цей наче ваги. Тримається на рівновазі. Чомусь згадується «їнь» і «янь», етимологію яких виводять із таких значень «тіньова сторона (гори)» і «сонячна сторона". Але питання цікаве, чому для рівноваги (символ дао) потрібно й біле, й чорне. Невже світ не можна повністю перетворити на білий (добрий)? І для чого саме така рівновага потрібна?
Дякую за позитивну оцінку моїх філософських розмислів. 
