ВЕРЕДЛИВА ОСІНЬ
Ох, вередлива ти яка – не йдуть дощі,
від сонця вигорають трави й досі.
Не надягли ще клени золоті плащі,
така ти дивна в цьому році – осінь.
Кульбаби вкрили схили й знову сотні сонць
всміхаються зустрічним перехожим.
Багрець малює надвечір’ям горизонт,
а ліс стоїть зеленим і пригожим.
Повсюди безтурботні пісеньки синиць
нагадують про теплі літні днини.
До світу блудять зорі в озерцях криниць,
й я думкою тиняюся за ними.
Проте в природі не бува без перемін,
де вічний плин без права на дозвілля.
Голубизна схолоне й жовтню навздогін
впадуть дощами хмари на довкілля.
30.09.2015
