Цю дивну відвагу
ти дай мені, древня зоря:
Самотньо сіяй, зустрічаючи сонце,
від нього не взявши ні частки! (1)
І
Самотньо сіяй, нагою сіяй, сіяй наче бронза,
яка не дзеркалить мій лик чи будь-яку частку
моєї душі, сіяй, як вогонь, який не дзеркалить нічого.
ІІ
Не дай жодну частку юрмі, що наповнить
тебе власним світлом.
Ранковим фантомом не будь,
Напівзірка, напівлюдина.
Не май інтелекту,
Як пташка в'юрок
Або кляча стара.
"Нюанси теми Вільямса" 1918 року - дивний вірш у дивному стилі, своєрідна співпраця двох гігантів американського модернізму ХХ століття, Вільяма Карлоса Вільямса та Воллеса Стівенса. Педіатр з Патерсона та адвокат з Гартфорда були друзями, об'єднаними спільним інтересом до нового європейського мистецтва. Вільямс і Стівенс продовжували тепле листування протягом майже 40 років, зокрема Стівенс написав вступ до збірки віршів Вільямса, щоб допомогти Вільямсу її опублікувати.
(1) Вірш Стівенса "Нюанси теми Вільямса" починається зі включення повного тексту Вільямса "El Hombre", виділеного курсивом.
Вільям Карлос Вільям El Hombre*
Цю дивну відвагу
Ти дай мені, древня зоря:
Самотньо сіяй зустрічаючи сонце,
від нього не взявши ні частки!
William Carlos Williams El Hombre
It’s a strange courage
you give me ancient star:
Shine alone in the sunrise
toward which you lend no part!
Подальші рядки стали не дослідженням цього вірша, а критикою того, що Стівенс вважав недоліками: а саме сентиментальність, антропоморфізацію та романтичну відстороненості автора, присутню особливо в перших двох рядках.
(2) Птах є давнім символом жіночої інтуїції, тому в'юрок може бути відомим джерелом дивних знань. Колись сільські жителі вважали, що старий кінь "знає". Стівенс не потребує ні інтуїції, ні розуму!Wallace Stevens Nuances of a Theme by Williams
It’s a strange courage
you give me, ancient star:
Shine alone in the sunrise
toward which you lend no part!
I
Shine alone, shine nakedly, shine like bronze,
that reflects neither my face nor any inner part
of my being, shine like fire, that mirrors nothing.
II
Lend no part to any humanity that suffuses
you in its own light.
Be not chimera of morning,
Half-man, half-star.
Be not an intelligence,
Like a widow’s bird
Or an old horse.
