якщо на початку вірша
дуло солов’я висить на гілці
то в кінці воно має висвистіти
щоб розчуло навіть грибне вухо
почавлене ведмежою лапою
і поки міцніше стискаються
одна в одній пелюстки —
брижі кори зростають до хвиль
формуючи течію
і я не знаю як це назвати
інакше ніж повінь дерев
з дулами солов’їними навпереваги
з ямками з-під звільненого коріння
до яких припадатиме вітер
заліпленими листям вустами —
і я не знатиму як називати це
окрім як плекання пам’яті —
а згодом з опалих оленячих рогів
пошириться білий шум
і чорний шум доринатиме з тартаків
і змучені вертатимуться дерева
замурувавши в гілках своїх солов’їв
і всі подальші спроби розмурувати їх
я не знатиму як називати
інакше ніж
сотворіння флейти
11.11.23
