і не спиться вікну — бачить пошуки броду
жовтим жовклим ошматтям жовтневого ЗМІ,
незачинений я, і вода що заходить
містить докази світла — ламкі, непрямі
і не спиться вікну — бачить вітер і воду
і між ними туман — ні туди ні сюди,
і збирається бриж недовірливий вотум
щоб усунути місяць з поверхні води
крик пронизує крик, щоб йому залишилось
швами шепоту шити рибині губу,
й тільки риба-коваль не дається зашити,
відливає гачок для рибальських сердунь
і не спиться скляним — до склянистого тіку
дзеленчать деренчать на вітрах попурі,
і розходяться тріщини тріснутих вікон,
наче вуса кошачих мінорних порід
пам’ять гострим гребе, обламавши сон ребер
об терпіння води — і холодне і не,
віра в світлий кінець — ні, не так, так не треба,
треба так: віра в світлий, але не кінець
і не спиться вікну — чує подих і подих
що щезають так швидко, так швидко, так шви…
незачинена ти, незачинені води,
часом добре якщо
не затягнені шви
09.10.24
Невловимі образи.
