Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Даніленко: СКАЗАНЕ ПІД ЧАС БОМБАРДУВАННЯ. Переклад з Белли Ахмадуліної - ВІРШ

logo
Тетяна Даніленко: СКАЗАНЕ ПІД ЧАС БОМБАРДУВАННЯ. Переклад з Белли Ахмадуліної - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 9
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

СКАЗАНЕ ПІД ЧАС БОМБАРДУВАННЯ. Переклад з Белли Ахмадуліної

Тетяна Даніленко :: СКАЗАНЕ ПІД ЧАС БОМБАРДУВАННЯ. Переклад з Белли Ахмадуліної
СКАЗАНЕ ПІД ЧАС БОМБАРДУВАННЯ

В тій давнині, у тих часах умовних,
чим був я - може, зіркою,  хто зна?..
Чаклунством не пробуджений любовним - 
алгетський камінь*, чистий, як вода?

Відкуплений у вічності коханням,
народженням був вилучений з тьми. 
Людина я! І це моє зізнання
хотів співати я перед людьми.

Я, мудрий і обізнаний в мистецтвах,
у день той** крикнув:  Земле ти моя!
 Даруй хоч тінь від кущика на серце - 
то буде милість захисту твоя!

Там, в небесах, не схильний до затримки, 
націлений блискучий окуляр,
щоб я пізнав беззахисність хвилинки, 
яку зупинить перпендикуляр. 

Я майже весь в загибелі обіймах,
задуху вже моя відчула плоть - 
опам'ятайся, учень божевільний,
убивчої прямої не проводь!

Людина я! Горить коштовний пломінь 
в душі моїй! О ні, не хочу я
Згоріти! Я - алгетський камінь, 
 Господь,  не дай згоріти як свіча!

І віддалилось гуркотіння смерті,
і дихав кущ, і я під ним лежав,
і ангел*** у своєму милосерді,
убогості моєї не прийняв.

І в світ оцей, де пахло і жовтіло, 
співало і осяявало путь,
своє врятоване я виніс тіло,
його родиму, жалюгідну суть.

Заплакав я, близький всьому живому,
зітхаючий, тримтячий, сам живий.
О, величе молитвеного слова,
вмісти в собі і лепет мій низький!

Я бачив і велике, і самотнє
своє обличчя. З полум'я того
себе я виніс, як дитя господнє,
як тінь живу продовження свого.

Не за свою молився довговічність
у ту хвилину, в темній німоті - 
а за людське, дароване навічно,
що випадково мешкало  в мені.

І вижило воно. І над водою
стояв я довго. Я втомивсь тоді.
 Хотілось стати хмарою, травою,
алгетським чистим каменем в воді...
                    5-6.01.2025
               © Тетяна Даніленкo

          
* Алгет - річка, що тече по території Алгетського національного парку в Грузії
** день, коли ЛГ потрапив під бомбардування
*** Ангел, який забирає душу  померлого
(коментарі мої)

Ілюстрація - картина львівської художниці, яка працює під псевдонімом Kinder Album 

СКАЗАННОЕ ВО ВРЕМЯ БОМБЕЖКИ

В той давности, в том времени условном
что был я прежде? Облако? Звезда?
Не пробужденный колдовством любовным
алгетский камень, чистый, как вода?

Ценой любви у вечности откуплен,
я был изъят из тьмы, я был рожден.
Я — человек. Я — как поющий купол,
округло и таинственно сложен.

Познавший мудрость, сведущий в искусствах,
в тот день я крикнул:
— О земля моя!
Даруй мне тень!
Пошли хоть малый кустик -
простить меня и защитить меня!

Там, в небесах, не склонный к проволочке,
сияющий нацелен окуляр,
чтобы вкусил я беззащитность точки,
которой алчет перпендикуляр.

Я по колено в гибели! По пояс!
Я вязну в ней! Тесно дышать груди!
О школьник обезумевший! Опомнись!
Губительной прямой не проводи!

Я человек! И драгоценен пламень
в душе моей!
Но нет, я не хочу
сиять заметно!
Я — алгетский камень!
О Господи, задуй во мне свечу!

И отдалился грохот равномерный,
и куст дышал. И я дышал под ним.
Немилосердный ангел современный
побрезговал ничтожеством моим.

И в этот мир, где пахло и желтело,
смеркалось, пело, силилось сверкнуть,
я нежно вынес собственного тела
родимую и жалостную суть.

Заплакал я, всему живому близкий,
вздыхающий, трепещущий, живой.
О высота моей молитвы низкой,
я подтверждаю бедный лепет твой.

Я видел одинокое, большое
свое лицо. Из этого огня
себя я вынес, как дитя чужое,
слегка напоминавшее меня.

Не за свое молился долговечье
в тот год, в тот час, в той темной тишине
за чье-то золотое, человечье,
случайно обитавшее во мне.

И выжило оно. И над водою
стоял я долго. Я устал тогда.
Мне стать хотелось облаком, звездою,
алгетским камнем, чистым, как вода.
                         1947
           Белла Ахмадулина




ID:  1030278
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.01.2025 17:19:48
© дата внесення змiн: 08.01.2025 17:21:02
автор: Тетяна Даніленко

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (34)
В тому числі авторами сайту (2) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Под Сукно, 08.01.2025 - 19:24
"Позвольте мне в начале моего скромного выступления напомнить, в моем переводе, стихотворение замечательного грузинского поэта Симона Чиковани, которое называется “Молитва во время бомбёжки”.


Меж тем, этот алгетский камень, который упоминает Симон Чиковани, есть драгоценность лишь его души, потому что есть маленькая речка Алгети и это камушек из этой речки. Примем стихотворение любимого мною поэта за охранительную молитву, чей единственный смысл — защитить, уберечь всех детей, всех людей, все живые существа от грозящей им беды или угрозы. Я много раз думала об этой охранительной любви, и теперь, когда жизнь моя уже имеет опыт многих лет, мне просто хотелось бы, чтобы конец ее был достойным. И мне было бы нисколько не жаль использовать эту жизнь для того, чтобы любовь и нежность каким-то спасительным туманом заслонили глаза того, кто уже избрал обречённую мишень. Но я ещё стараюсь служить переводу, я упиваюсь переводом. Мне хотелось, чтобы дивная речь другого народа звучала на моём языке, чтобы она была упоительной. И такие удачи у меня были. Но я думаю, когда перед сном смотришь сквозь потолок и когда твои глаза влажны и кажется, что что-то сверкает и что-то отвечает твоему вопросу, и вот только и просишь: о, Ты, кто надо всем, останови руку убийцы, смягчи в это мгновение его сердце. Может быть, если больше любить и больше думать, то, может быть, и можно заслонить в этот миг собою ребёнка или другое живое существо. И только этой любовью я могу служить всем вам." Белла Ахмадулина

cry возможно перевод стихотворения грузинского поэта не обидит модератора упп
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
x
Нові твори
Обрати твори за період: