Москва впаде, Вона таки впаде – Світ не простить їй варварства такого. Настане день. Той історичний день, Після якого їй не встать ніколи. Москва – це кат, Повторюю стократ, Бо дії небезпечні її всюди. Їй не звикать Мерзоті потакать, Тож, де вона, страждають добрі люди. Впаде Москва, Це вироку слова, Що апеляціям не піддається, В майбунє шлях Він двері відкрива – Й цьому радіє українське серце. Москва – це біль, Той нескінченний біль, Яким вона народи наділяє. Собі ж рабів Завжди шука рабів – Об Україну зуби поламає. Москва впаде, Про це вже світ гуде, Піднятись їй завадить Україна. Свій мур зведе, Яких нема ніде, Й росія перетвориться в руїну. 2.01.2025. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 1030126 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 06.01.2025 20:16:46 © дата внесення змiн: 06.01.2025 20:22:00 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie