Мабуть це все не по мені
Ці вічні молочні танці на вогні
На вугіллі на битому склі
Час теж розбивається і ранять скалки
Ти пишеш мої асани пензлем на поверхні
Молочна ріка йде зморшками, шепоче : боляче
А я щезаю все тоншаю , наче мереживо на склі
Серце теж розбивається на скалки
Рівно дихати і думати лише про дихання
Плити і думати лише про хвилі
Мабуть все це не по мені
Я тепер - витинанка з молочного снігу і в мені падають тихо сніги
Мої сарі білі як сніг , танцюю у вогні
На вугіллі ще палаючому
Молочні танці на битому вщерть склі
Душа безсмертна хоча теж розбивається на скалки
