Не мав я цілі - тільки тінь,
І в серці тиша вогонь гасила,
Та зустрів тебе - і мить
Розбила безодню душі.
Боявся до тебе підійти,
Бо кожен крок - це шанс втратити.
Але мовчання віддаляє,
І серце мовчки згасає.
Без тебе - порожнеча мов,
Дні туманні, як весняний ранок...
Бачив тебе востаннє весною,
І з того часу мовчить моя душа.
Боюсь зробити крок вперед,
Щоб не згубити тебе у тіні.
Бо помилка - мов тихий гріх,
Що забере моє море.
Якби я міг повернути час назад,
Можливо, заговорив би, сказавши все,
Ти б почула, як серце б’ється,
І ми б разом віднайшли те, що втратили.
Не шукав би слів, щоб передати тугу,
Бо в твоїх очах я знайшов би спокій.
Але часу вже не повернути -
І залишається лише мовчання, як свідок втрати.
Те, що не сказав - залишиться в серці,
Те, що не зробив - вже не змінити..
