Понад усе на світі я люблю вірші та сонце. Тишу люблю. І слухати, як тече по камінню вода. Люблю камені – просто гарні, на коштовних не знаюся. Веселку люблю. Дерева – усі, які тільки бувають. Дрібні квіти у густій траві. Ранок. День. Вечір. Ніч. Ліс, гори, море. Пам'ятаю та люблю океан.
Люблю, коли не треба поспішати. Коли люди роблять щось просто так, без жодної вигоди, – але не тому, що полюбляю халяву, а тому, що ціную їхню добру волю.
Люблю їхати кудись, дивлячись у вікно. Люблю старі сільські церкви та сумні голоси їхніх легких дзвонів. Люблю, коли літні люди усміхаються. Коли всі довкола малюють. Дитячі малюнки люблю.
Люблю звірів, птахів, метеликів, смішних жуків та гусениць. Люблю прекрасні обличчя. Люблю і поважаю людей, які вміють те, чого я не вмію. Люблю все нове – і старе також люблю. З дитинства люблю варене згущене молоко. А також сало з цибулею.
Люблю шарудіти листям і кидатися снігом. Спеку люблю безмірно. Люблю свої телефон і ноутбук – нічого, що старіють, бідолахи. Люблю, коли галасують та регочуть під вікнами діти, а в кімнаті скачуть по стінах золоті сонячні зайці. Люблю слухати рок. Люблю роздивлятись бурульки і прислухатися до шереху мокрих сніжинок.
Люблю, коли скнара раптом розщедриться і від щирого серця обдарує тебе якою-небудь фігнею. Люблю диваків. Захоплююсь героями. У старовинну зброю, прапори та замки досі залюблена.
Люблю, коли горить багаття. Люблю галасливі свята, коли всім по-справжньому весело, а ти можеш тихо вийти на балкон або в сад – подивитися на місяць і зірки. Зірки дуже, дуже люблю.
Люблю грати дурника, морочити голову людям, смішити їх. Люблю вигадувати історії. Люблю малювати на стіні, обравши найбільший пензель.
Люблю, коли начебто й незначні речі набувають загадковісті. Люблю зачарованість життям. Люблю знаходити нові вулички та стежки. Слухати про те, як було за старих часів. Мріяти. Почитувати фантастику. Обожнюю паперові книги.
Люблю дивуватися. Люблю, коли люди талановиті і заряджають талантом інших. Люблю силу. Іноді мені буває приємно трохи прихворіти, щоб хтось приніс мені гарячого чаю з печивком.
Люблю запах білих півоній і те, як пахне в хаті свіжоспечений хліб. Люблю слова; відчуваю себе ходячою щадничкою слів. Люблю вечірні вогні, нічні вікна.
Ікони люблю.
Люблю морські мушлі, моделі, креслення та малюнки вітрильників, а також книжки про піратів.
Люблю, коли мені дарують квіти в горщиках і потім не доводиться викидати зів'ялих букетів.
Люблю робити щось – довго, старанно, майже закохано, а закінчивши роботу, скоріше віддати готову річ, щоб звільнитися й вигадувати нове.
Люблю журливі старовинні пісні. Старовинні світлини. І старовинні автівки – кумедні, схожі на пузатих глазурованих жабок. Люблю, коли в неділю художники просто неба на площі розставляють свої мольберти, а музиканти грають на саморобних інструментах, начіпивши дивні капелюхи. Люблю дивитися, як запускають повітряного змія, видувають райдужні бульбашки, відпускають у небо яскраву кульку. Люблю повертатися з роботи пішки, радіючи завтрашньому вихідному.
Люблю зіткнутися раптом з людиною, яка колись ввижалася мало не особистим ворогом – і зрозуміти, що обоє ми раді зустрічі. Люблю, коли люди молодшають від кохання чи радості.
Люблю думати про те, що у світі ще залишилися загадки і таємниці. Про те, що це життя – своєрідний шкіц, а в майбутньому все роз'ясниться і стане на свої місця.
Люблю цікаві сни. Люблю ходити на виставки картин і уявляти, що ці розвішані на стінах прямокутники – вікна в інші світи.
Дуже люблю чистоту та порядок, але без аптечних асоціацій.
Люблю коли люди читають один одному вірші.
Люблю мир. Тебе. Їх.
ID:
1038635
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.04.2025 20:19:08
© дата внесення змiн: 27.04.2025 20:19:08
автор: Світлана Себастіані
Вкажіть причину вашої скарги
|
Кажуть люди наречені любов'ю, то від Бога! 
Нехай вона приходить до кожного порога, щоб світ став добрим і теплішим,щоб кожному жилося ліпше! 
