Скажи мені чому німа,
Ця ніч в якій немає нас?
Скажи , а потім доторкнись,
До тіла що от – от згорить…
Мій голос тремтить,
Ти чуєш думки,
Скажи не мовчи,
Я зімлію , засну…
Думки мої їх так багато,
І так сказати й не зуміла,
Пролинув час, а я мовчала,
І ти не зміг полюбити…
Жива душа іще шепоче,
І я не дам умерти слову,
Я розповім останні мрії,
І все що так і не змогла…
Ця мить із далеку прилине,
Цей промінь сонця зникне вмить,
І попіл вітром рознесе…
По світу пройде тиха ніч,
Загаснуть вогники в віконці…
Я пригорнусь , скажу тобі,
Як я люблю тебе серденько,
Слова промовлять як бажаю,
Тебе у дім свій, в своє серце…
Твої слова дарують радість,
Твій погляд надає мені життя,
Скажи тепер як серце б’ється,
Як хочеться тобі тепла…
Не бійся слова, думка чиста,
Твоя душа, як моє серце!
ID:
137819
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 17.07.2009 16:21:22
© дата внесення змiн: 17.07.2009 16:21:22
автор: Olenka
Вкажіть причину вашої скарги
|
