Хочеш відчути та не можеш збагнути,
що так можна і в думці втонути.
Емоції переповнюють твій стан
ти не один,а насправді і сам.
Гордості немає меж
та і щасливих фіналів теж.
Усе заходить в тупік,
часом зберає навіть сміх.
Розгубленість огортає тебе,
ти хочеш думати ,що все пройде.
Та нічого в цьому світі не робиться просто так,
ти щось відчуєш і подумаєш,ооо,знак.!
Сподіваннями легко жити,
та чи варто себе так кадрити.
Ти можеш не задавати собі такого питання,
а насправді воно потребує не лише обгрунтування.
Це дуже важливо
ти ще не розумієш його впливу.
Твої думки іще в тумані,
й твоє майбутнє теж на грані.
Скільки можна обманювати себе
рано чи пізно все вийде на зовні і все.
А що тоді? Як далі бути?
Знаю важко чудове забути.
Важко перетворитись із лебедя в гидке каченя,
так же як з прекрасного перейти в реальне буття.
Краще жити як усі
не бути винятком в толпі.
Радіти прожитій прожитій хвилині в душі,
розуміти що життя дається тільки раз,
тому не потрібно гаяти час.
Потрібно все робити для того,
щоб не жаліти потім нічого.
Інколи приходить та хвилина
в якій ти розумієш для чого створена людина.
Ми можемо зберегти багато моментів ,
багато перемотуєм фрагментів.
Щось хотілося б змінити,
щось назавжди таким залишити.
Та незавжди є в цьому змога
адже багато залежить від Бога!