Ясне сонечко світить надворі,
І йому радіє земля,
А в людей – у їхній коморі,
Ані крихточки хліба нема,
Діти з голоду пухнуть вдома,
Біля них дуже сумно пройти,
Лиш подумаєш й страшно самому,
Де тут правду на світі знайти?
Де знайдеш її? В муках людей?
Чи в рослині якійсь, чи в тварині?
Чи в стражданнях маленьких дітей?
Які зовсім ні в чому невинні?
Де та правда святая була,
Коли з голоду люди вмирали?
Вона кривдою стала,
Й тоді…. мільйони життів поховала…
Але ми пам’ятаємо вас!
Ваші муки і болі Господні!
І хай правдою буде для нас,
Ця сторінка відкрита сьогодні!
