Звільни мене, благаю, з тої пастки.
Від серця відірви шматочки долі….
Заплющую я очі мимоволі…
Для нас і дні летять. Летять і ночі,
І я забула, як дивитись в твої очі
І я забула, як до тебе розмовляти
Хоч поруч був. Не було, як сказати…
Для нас і серце б’є. І б’є година.
І як пісок крізь пальці йде хвилина.
І швидкоплинний час від нас тікає…
Хоч поруч ти, та знов тебе немає…
Я забуваючи про нього пам’ятаю .
Не зрадити себе, хоч як хотіти…
І відірвавшись ввись , без крил летіти,
І повернувшись впасти в полі бою…
Хоч загубивши крила серед неба
Біжу по морю босими ногами,
За ним іду тернистими шляхами –
Я не прийду, бо пам’ятати треба…
