Новий рік, зима, мороз,
і у мене красний нос.
Лижі ,санки і коньки,
все біленьке навкруги.
І поїдем у Карпати,
там на лижах політати,
покружляти хоровод,
біля йолки в новий год.
Вип'ємо вино гаряче
і попаримось добряче.
Поки празники гуляли
вже й сніги почти розтали.
Почало все просипатись
із під снігу пробиватись.
Набубнявіли бруньки,
повернулися птахи.
То прийшла весна пахуча,
молоденька та квітуча,
і жінкам у всьому світі,
подарують море квітів.
Потім праздники грядуть,
паска,проводи ,зберуть
біля столу всю сімю.
Я ці праздники люблю.
А потом коли тепленько,
вже почнуться посиденьки.
Біля кострика з димком
ми закусим шашличком.
Може трохи поспіваем,
може в м'ячика пограем.
Одним словом із друзями
пошивелимо костями.
Тут і літичко прийшло,
сонце трохи припекло.
Соберемо ми манатки
і на море загоратки.
Окунутись в бездну вод
і побачить параход,
по печерах походити,
і винця чут-чуть попити.
Ну а осінню опять,
урожай будем збирать.
Запасемся під зав'язку
щоб почати нову казку.
Тільки прийде новий год
і тоді... гуляй народ!!!
Я згодна з попередньою думкою!мені цікаво,Ви не Із Закарпаття?
capusta відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожен має право на свою думку і кожен твір має право на існування.Але ви точно помітили,цей віршик справді написаній мовою якою розмовляють мої земляки на Черкащині.
