А я, мабуть, його ненавиджу,
А я, мабуть, себе кляну,
Не розумію кому зраджую,
Не розумію чим живу.
А я, мабуть, на ньому схиблена
Недосконала Попелюшка.
Щось коїться, а я поглиблена,
Як у кінці з крапками дужка.
А я, мабуть обох заплутую,
Все валиться під три чорти!
Свої провини не спокутую,
Снаги не маю геть піти.
А я, мабуть дурна до болі,
Абсурдна, злісно-моногамна…
Я, як і він, в своїй неволі,
Його «синичка» безталанна.
