Красне літо прилетіло,
Вкрило золотом поля,
Травами зашелестіло,
Вогнем сипле іздалля.
Люблю тебе, літо красне,
Мій чарівний край,
Моє сонечко незгасле,
Рай мій, зелен гай.
Соловейко тьохка в гаї,
Жайвір співа в лузі –
Все цвіте, як в Божім раї,
Тільки серце тужить.
Чого серденько болиш?
Чого тужиш, плачеш?
А чи лихо яке зриш?
Може горе бачиш?
І лихо я бачу,
І горечко зрю –
Того я і плачу,
Бо світ цей люблю.
Люблю все я на землі,
Усе в цьому світі.
Все, що світиться в імлі,
Й тебе, красне літо.
Тужить серце, не вгаває,
За зеленим житом,
За усім, що Бог збирає,
Оцим красним літом.
А літо буяє,
А літо горить.
Сонце в небі сяє
І Бог на світ зрить.
Зрить на все з святих небес,
Зрить і гірко плаче,
Бо на весь людський прогрес,
Скорий кінець баче.
10.07.2001.
Любов Павлюченко
