Мене назвали націоналістом.
Лякаються немов є терористом,
Ганьбою та прокльоном покривають,
Очей своїх від мене відвертають.
Даруйте, та за що така не милість?
Здається, що в цім є якась брехливість…
У мене мова чиста, як сльозинка
(Русизми не вживаю навіть зрідка).
Шаную рід свій та свою культуру,
Люблю я слухати сопілку та бандуру.
Ношу на тілі рідну вишиванку,
Традиції шаную наші змалку.
То це ж бо є тепер уже ганьбою?
За це прокльони л’ють над головою?
За те, що я люблю свою країну?
За боротьбу за щастя України?
Спитайте у поляка, чи він любить
Свій рідний край, та рідну землю, мову?
Він вам оспівувати рідне усе буде
І ви любов відчули б в кожнім слові.
У чеха, німця також запитайте.
Невже отримаєте відповідь інакшу?
Тоді скажіть, і правди не ховайте,
Чим всі вони за українців кращі?
Чому і сербам, росіянам можна
Любити рідний край, як рідну мати?
А нам це якось соромно, негоже
Нам треба цю любов від всіх ховати.
Чому всім чехам та англійцям мило
Все рідне, і вони його шанують.
А в нас все має зникнути безслідно,
Бо є ті хто ненавидять, руйнують?
Якщо любити рідний край є сором,
Вживання мови – націоналізмом,
Назвіть поляків й росіян цим словом.
Чому лиш українців б’ють цинізмом?
Культура кожного народу особлива
І шанувати маємо всі ми,
І своє рідне, те що серцю миле,
І іноземне – бо ми рівні всі.
Ми маєм проявляти толерантність
До кожної землі і до народу.
Не до руйнації нам треба люди братись,
А до співпраці, з нас руйнацій годі.
Бо українець не клеймо, не сором
І це не раб від панського городу.
Ми незалежні! В нас жахливий ворог
Байдужість та зневага до народу.
Мене назвали націоналістом?
То просто ви не знаєте слів інших.
Я патріот, і без клейма я, чистий
І я люблю свій рідний край, між іншим.
27.06.2011
