Він, звичайний вчитель фізкультури, сидів у затишному кафе попиваючи темне пиво. І от рапом почув приємне вібрування телефону- незадумуючись зрозумів-це ВОНА-16-річна учениця його класу.
В смсці було написано "Приїдь до мене, терміново!". Арх, так було звати хлопця, не задумуючись сів у таксі і вирушив до будинку дівчинки-Сонячки, що знаходився на узбіччі міста.
Арху було важко шукати її будинок, бо на дворі була ніч, але зібравши всі зусилля все-таки знайшов. Хвилювання переповювало тіло зсередини, але хлопець подзвонив до Сонячки, вона вийша в піжамі на вулицю.
Коли дівчина підійшла дуже близько до вже майже тверезого вчителя-прошептіла "Арх, я в тебе закохалась". Тверезий після цих слів Арх на кілька секунд онімів, але сказав-пам'ятаєш, коли ми бачились перший раз, тоді, на уроці фізкультури, вже того дня ти мені сподобалась, з кожним днем я в тебе все сильніше закохувався, але був занадто сором'язливий, щоб сказати тобі про це. Пізніше ти перестала ходити на мої уроки, не відповідала на мої дзвінки і смс-мені було дуже важко, я почав агресивніше ставитись до людей, не міг заснути вночі, коли я йшов по вулиці і думав про тебе в мене текли сльози з очей. Спочатку в мене була думка, що ти померла, продовжував він, але пізніше я побачив тебе на одній із соціальних мереж і зрозумів-ти просто не хочеш мене бачити. Того вечора я довго слухав нашу пісню, але потім подзвонив до друзів і пішов з ними пити.
Ця нічка була траурна. На ній я намагався про тебе забути, викинути тебе з голови, але все було марно. Через кілька днів я пішов гуляти з іншою, але коли обнімав її та цілував думав лише про тебе. Дівчинка була закохана в мене і нічого в моїй поведінці дивного не побачила.
Коли я сів за комп-я побачив, шо ти мене видалила з друзів у соц. мережі-мені було дуже боляче розуміти, шо мої почуття не є взаємні. Після цього я зберіг твої повідомлення, а все решта тупо видалив... Повідомлення зберіг, бо знаю,що ними я можу зігрітися в будь-який момент, і вбити в собі ще одну частинку себе. Друзі мої переконували забити на тебе, але кожного разу, коли я чув ці слова в мені відбувалось шось невідоме...
Після цього Арх замовк і...
ID:
285321
Рубрика: Проза
дата надходження: 10.10.2011 01:21:11
© дата внесення змiн: 10.10.2011 01:21:11
автор: Колобок
Вкажіть причину вашої скарги
|