димно.
і немає слів про щось казати.
треба щось до того ж відчувати
і шукати змісту у речах.
тільки мій в руках нестримний птах
ледве всидіти на місці стане сили,
щоб забути те, як ми любили
і тримали світ в своїх руках.
що там світ, тримали міцно пальці
сидячи на мокрому порозі
під дощем,чекаючи десь вранці
літа на спекотному морозі.
вголос перечитували вірші,
ті, що вже не стануть ні піснями,
ні якоюсь класикою, інші,
що писали між життям тоді і днями.
я приходжу до порогу знову,
наче щось притягує містичне -
тихо,димно бо не та дорога
балувана кроками твоїми...
