Химерно-хибними наповнив вечір я думками
Ловивши теплий з моря вітерець
Про моє кохання зміцнене роками
І зв'язане любов'ю двох середець
Поєднались долі наші не в Парижі
І навряд чи слід туди нам зазирать
Ейфелової нам не бачить вежі
І там не варто нам вмирать
Я чую крізь слова твої інакші нотки
Ти кажеш "Не люблю" аби лиш не мовчать
Не бачити мої очей і наші спільні фото
І про себе стиха здушено ридать
Я кажу "Мені все рівно"
Аби лиш не пустити сліз
Ти сумна а я кричу так грізно
Проте однаковий ми маємо поріз
І тепер ми сидимо по різні боки світу
І кожен думає: що в іншого і як?
Давно вже не радієм літу -
Я зламаний а в тебе рак
В своїй задимленій й брудній лікарні
Не буде в тебе вже яскравих снів
В забутій Богом домовині
поховав останніх наших я синів
