Коли дзюрчатиме знов річка
Гаряча і п’янка, немов вино
Тоді ти поцілуєш знову в щічку
Згадаєш, як нам весело було.
Заграй дзвінка мелодія сопілки
Зійдіться знову ясні дві зорі
І перетнуть дванадцяту вже стрілки
А ми у двох гулям… і в молві…
А нам приємно разом все одно
Чи місяць ясний чи похмуре небо
Мені розкажеш правду про одно
Одне лише кохання, що нам треба.
В нас лілія розквітла у садку
Вона така приємна й білосніжна
Згадай, як купували їх в ларку
Яка ця квітка, як кохання ніжна
Благаю зорі все ясніш світіть
Згадаєте про втрачене кохання
А ви закохані лиш про одне моліть
Щоб щастя було не лише до рання.
Я ходжу по садку сумнім й байдужім
І згадую чого не повернуть
Ой краще стать би каменем недужим
Та ці роки, як і веселії пройдуть
