Не люблю, коли ти йдеш
Вечером, зранку й на світанні.
Але це ніяк не оминеш.
У нас і так все раннє!
Зі мною життя ти проживеш,
Думав я востаннє.
Гадалось, щастя осягнеш!
Все це думки марні.
Мене за руку ти візьмеш
І скажеш слова гарні
Одразу поцілуєш, обіймеш,
Скажеш, що я твій милий, гарний.
Свої слова до мене доведеш,
Але я їх не слухаю. Все марно.
Адже скоро в мить ти пропадеш.
Все марно, все марно!
Ми завжди забагато думаємо.
Не проявляючи нашу волю,
Мізерно себе слухаємо
І цим убиваємо нашу долю.
