Ти відпустив мене, як вітер відпускає листя
У осінь над самотніми мостами
І не залишилося більше місця
Для тихої любові поміж нами
Малює олівець на чистому папері
І стукає стакато дощ у вікна
Я не чекаю гостя - зачинила двері
Я повернулася у своє передмістя
І я не плачу, не питаю, не молюся
В мені народжується все нове звучання
Тоненькі ниточки сплітають візерунки
Зелено-літніх спогадів кохання
У терпкій свіжості згасає день осінній
І знов ховаються лякливі тіні міста
Ти віпустив мене у осінь падолистом
Але я проросла в тобі, як квітка з-під каміння
