Крізь призми слів і паралелі вчинків,
Вогонь образ і лід холодних фраз.
Я так стомився від одвічних поєдинків
Та так хотів би виграти хоч раз...
І ти свідомо радше кинеш себе в прірву,-
Так легко жити під кермом хорошого життя,
Аніж чекатимеш допоки хтось здолає прірву,
Допоки хтось дістане серце з укриття...
Та ти й не знатимеш...А я вже все побачив,
Ось там початок...Тут розв'язка...І...Кінець?
А я заздалегіть усе сказав й тебе пробачив,
Бо нашій дружбі й так вривається терпець...
І ще б колись сказав що кинуся у пекло,
Зроблю усе...Я буду поруч...Я доб`юсь...
Та дивлячись на тебе просто...Слів забракло,
Я лиш живу і сумно відповідь тобі сміюсь...