Хвилювання розгойдало душу,
Не дає той дзвінок натиснути.
Я ним зараз цю тишу порушу
Щоб слова про розлуку почути!
Розвернутись? Піти? Не дзвонити?
І букет заложити за ручку?
Якби міг я тебе розлюбити,
Чи не бачити твою обручку…
Стукіт серця по всьому під’їзду,
Мов розхитаним дзвоном лунає.
Залишився лиш день до від’їзду,
Нас життя назавжди роз’єднає.
Прикипіла душа! Закохався,
Я гадав, що таких не буває!
І щасливий, що так помилявся,
Хоч душа від кохання страждає!
Почуттям опановує розум,
Та душа це на мить не сприймає.
Не судилося бути нам разом,
А вона ще на чудо чекає…
07.03.2013 р.
"Стукіт серця по всьому під’їзду" - КЛАС!!! ГАРНА, ЧУТТЄВА ПОЕЗІЯ! А "заборонені плоди", себто громадянську лірику, шановний пане Мирославе, якби ж знайти можливість донести до читача за допомогою інших каналів... Що ж робити, коли й сьогодні справжній поет "під мікроскопом"?..
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! В цьому напрямку і працюю. Вже знаходжу свої вірші в інтернеті на різних сайтах. Але десятки, сотні прочитань - це мало. Народ не читає поезію, його забанили серіалами... і російськими гумористами на Першому національному...Це як "лебедине озеро" під час поховань генсеків...
Вірш написано в стилі гарного українського блюзу, а виконання викликає віру у щирість написаного.А останній рядок натякає на продовження...
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
По стилю написання коментаря відчувається перо літературного критика... і не поганого. Виклав цього вірша щоб не заводитись з ценезурою. Такі вірші вони пропускають, а громадянські вчора видалили...