Король помер. й його бездушнi дiти
Осиротiло ковзають у власному лайнi.
Безслiзно плачуть бачачи в трунi
кiстяк у мантiї. Який не оживити.
Король помер. І у короні блазень
Снує поміж лакеїв та свічок.
І наче скіпетр кривий дрючок
У мапу тицяє, віддаюи накази.
Король помер. Загасли вогнища в темниці,
Де ланцюгом до стін прикутий троль.
І стогнуть у тональність ля-бемоль
Три привиди, в підвалах кам'яниці.
Розорені й пусті стоять скарбниці...
На вулиці ж кричать: Нехай живе Король!
