Я дивився в її очі
І шукав там новий смак.
Я хотів у них пірнути,
Та боявся потонути.
Від глибини аж подих завмирав,
А я дивився та блукав, блукав...
Мій розум щось сильно обіймало,
Я його ледь відчував.
Всередині все вирувало,
Я мов вулкан трусивсь,
Готуючися випустити струмінь лави,
І вмить я згас, ловлячи повік твоїх пухкеньки хмари.
І ось, нарешті відірвавсь
Неначе повернувся.
Але той погляд прошивав весь час,
Його я не позбувсь...
