Холод і сум огортає плечі.Так має бути.Так треба... але і серцю спробуй це поясни... Ахахах...посмішка повна сатири- так сміється з мене доля.
Ну-ну, і який ти мені ще ''сюрприз'' підсунула, Примхлива панянко? Лірика заспокоює моє серце, моє таке уже слабке серце.
Воно й живе заради тебе, не думаю що воно б витримало стільки докорів і ненависті щодо себе, якби не ти. Ти мені потрібен, але ти немов дикий птах . НЕ МОЖЕШ ЖИТИ ДОВГО У КЛІТЦІ ПІД НАЗВОЮ "дім''. І як не дивно, я тебе розумію.
Ти тільки не завдавай мені болю більше...
Хто це обізвався? А , це ти Пам'ять...моя Пам'ять.
Хто придумав ці спогади?
Вони породжують сумніви.
А- сумніви -це страх. Навіщо людині страх? Він сковує її крила , недозволяючи піднятися у блакитну вись... І я БОЮСЯ,БОЮСЬ , БОЮСЬ...
