Можливо й так
Я знов тікаю
Усе біжу-лечу
Виконую свою мету
Можливо й так
Нерідко відвертаюсь
Кажу не те, щось забуваю
Та зовсім не тому, що не люблю
Тож так, можливо
Згадать я не зумію
Що було там
Коли я ще не говорив
Що то за дні, які хвилини
Були тоді, коли я зовсім не ходив
Коли кричав я без причини
Незнав тоді чого хотів
Що то за дні ти знаєш краще
Напевно було не до сну
В твоїх очах завжди залишусь
Як той малий, обслюнений крикун
І ось тепер я знов біжу
Мені нема коли і поряд посидіти
Можливо й рідко це кажу
Та знай, тебе люблю
Й завжди буду любити!
