Поете,
те, що ти напишеш зараз
Те, що сьогодні все зазнало крах,
Те буде прикладом наслідування завтра.
Лиш пам’ятай : все в твоїх руках.
Повір мені – це щира правда,
Бо той щасливець на Землі,
Хто може думи записати
У віршованій строфі.
Хто підкорив закони рими,
Той може світ весь підкорить,
І те, що бачить й відчуває
Він може в вірші відтворить.
Багато хто світ підкорили,
Бо не зламались й далі йшли
І всенародною любов’ю
Були осяяні вони.
Поете, коли ти перо кидаєш,
На незавершенім вірші
Коли своє призвання залишаєш,
Коли здається, що не хочеш жить,
Подумай ще раз – чи оце все варте
Того уміння, що дало тобі життя.
Що буде, коли ти свій дар утратиш,
Яким ти бачиш без поезії буття.
Це все в тебе в крові, поезія – це ти,
І цим лиш заспокоїться душа,
А кожною строфою ненавидь й люби,
І так продовжуй до останнього вірша.
