Ми сиділи з тобою за одною шкільною партою,
Ми пліч-о-пліч з тобою пройшли по школярських стежках.
На сторожі Світогляду свого стояли ми вартою,
До кращого прагнули в своїх схожих і спільних думках.
Другом, кумиром і, без сумніву, братом –
Ти для мене був, і залишишся ним назавжди,
Я у тебе поради питав, я любив тебе навіть занадто…
Бо коли були разом - то не боялись загрози й біди!
Ти канув в минуле, подався, як я, на чужинні шляхи,
Розвели нас скрижалі життєвих переконань.
Та я, авжеж, ніяк не забуду, не забудеш і ти!
Як за одною шкільною партою жадали ми нових пізнань.
15.03.2014, присвячую В.А.
Життєві шляхи розходяться, а "парта" залишається незмінною. І завтра нові маленькі друзі "жадатимуть нових пізнань"...Такі сумні історії, мабуть, є у кожного.
Олекса Дмитрук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Анно, мабуть, ви абсолютно праві... Але дякую, що заглянули