Може ти почуэш ці рядки
раптово згадаэш моэ ім*я,
Вітер гратиме наввипередки
із швидкістю пісні солов*я.
Минуть роки, забудеш наш травень,
твоя постіль наповниться ароматом нових сподівань,
І я зміню весну в душі на осінь,
Спогадом лишусь на пам'яті твоіх розчарувань.
Коротко вмістити у рядки ці неможливо,
бажання все це повернути,
Але хіба бути коханою важливо?!
Коли серце так вперто з тобою хоче бути.
Та я гордість свою закличу,
подякую за все, із болем у горлі піду,
Ні, мій хороший, це не банальна застуда.
Це так сильно я тебе люблю.
